КОЧУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кочува́ти «жити мандрівним (неосілим) життям»
запозичення з тюркських мов (уйг. кочмак «переселятися, кочувати», алт. кöч, кар. кöчмэк, тур. göçmek «тс.»);
р. кочева́ть, бр. качава́ць, п. koczować, ч. kočovati, слц. kočovat’;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коче́вний
кочевни́к
«кочовик»
кочі́вля
кочівни́к
кочови́й
кочови́к
кочо́висько
«стоянка кочовиків»
кочови́ця
«кочування; стоянка кочовиків»
кочо́ви́ще
кочо́вник
кочува́тий
«такий, що любить кочувати»
кочува́тися
«приходити до когось»
скочува́тися
«переселитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кöч | алтайська |
| качава́ць | білоруська |
| кöчмэк | карельська |
| koczować | польська |
| кочева́ть | російська |
| kočovat' | словацька |
| göçmek | турецька |
| кочмак | уйгурська |
| kočovati | чеська |
гу́цу́л «українець з гірських районів західних областей України»
повʼязувалося з рум. hoţ-ul «злодій, розбійник, опришок» (Гнатюк ЗНТШ 123–124, 14–15, 45; Кобилянський Гуц. гов. 15; Crânjalã 300), з назвою тюркського племені уци (Wahilewič ČČM 1839, 67), з дієсловом кочува́ти через форми *кочул, *гочул, *гоцул (Gołębiowski Lud polski 13; Коrzeniowski Karpaccy górale, передмова), з дієсловом гу́цати (Шух І 25–26, 32) і навіть з гот. guta «гот» (Фасмер І 479 за усним повідомленням Розвадовського);
жодне з цих пояснень не може бути визнане переконливим;
р. бр. гуцу́л, п. Hucuł «гуцул», hucuł «гуцульський кінь», ч. слц. Hucul «гуцул», hucul «гуцульський кінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́цул
«тс.»
гуцу́лка
«жителька Східних Карпат; танок; вид сорочки»
гуцу́лок
«невеликий гуцульський кінь»
гуцуля́к
«тс.; короткий кептарик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуцу́л | білоруська |
| guta «гот» | готська |
| Hucuł «гуцул»«гуцульський кінь» | польська |
| hucuł «гуцул»«гуцульський кінь» | польська |
| гуцу́л | російська |
| hoţ-ul «злодій, розбійник, опришок» | румунська |
| Hucul «гуцул»«гуцульський кінь» | словацька |
| hucul «гуцул»«гуцульський кінь» | словацька |
| Hucul «гуцул»«гуцульський кінь» | чеська |
| hucul «гуцул»«гуцульський кінь» | чеська |
| уци | ? |
| кочува́ти | ? |
| кочул | ? |
| гочул | ? |
| гоцул | ? |
| гу́цати | ? |
на́кочва́ти «надходити натовпом»
пов’язане з кочува́ти;
характер фонетичних змін неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кочува́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України