КОФА — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́фа «кухоль для води; посуд у вівчарстві Дон. УжДУ IV»

запозичення з молдавської і румунської мов;
молд. ко́фэ «дерев’яний цебер», рум. cófă «тс.», можливо, через болг. κо́фа «відро» і схв. кȍфа «(дерев’яне) відро; кошик», зводяться до нгр. κόφα «великий кошик», гр. κοφινος «тс. », що не мають встановленої етимології (DLRM 164; СДЕЛМ 208; Papahagi 303; Λεξικόν της νέας ἑλληνικης γλώσσης 1419; Frisk 937; Boisacq 504);
рум. cófă виводиться також (Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 133) від лат. сир(р)а «бочка, діжка», від ар. quffa «кошик» (БЕР II 691) і від тур. kova (koga) «відро» (Младенов 254; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 74);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кофи́нка «кухоль»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
quffa «кошик» арабська
κо́фа «відро» болгарська
κόφινος «тс. » грецька
сир(р)а «бочка, діжка» латинська
ко́фэ «дерев’яний цебер» молдавська
κόφα «великий кошик» новогрецька
cófă «тс.» румунська
cófă румунська
кȍфа «(дерев’яне) відро; кошик» сербохорватська
kova «відро» (koga)(Младенов 254; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 74) турецька
koga турецька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України