КОФА — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́фа «кухоль для води; посуд у вівчарстві Дон. УжДУ IV»
запозичення з молдавської і румунської мов;
молд. ко́фэ «дерев’яний цебер», рум. cófă «тс.», можливо, через болг. κо́фа «відро» і схв. кȍфа «(дерев’яне) відро; кошик», зводяться до нгр. κόφα «великий кошик», гр. κοφινος «тс. », що не мають встановленої етимології (DLRM 164; СДЕЛМ 208; Papahagi 303; Λεξικόν της νέας ἑλληνικης γλώσσης 1419; Frisk 937; Boisacq 504);
рум. cófă виводиться також (Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 133) від лат. сир(р)а «бочка, діжка», від ар. quffa «кошик» (БЕР II 691) і від тур. kova (koga) «відро» (Младенов 254; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 74);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кофи́нка
«кухоль»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
quffa «кошик» | арабська |
κо́фа «відро» | болгарська |
κόφινος «тс. » | грецька |
сир(р)а «бочка, діжка» | латинська |
ко́фэ «дерев’яний цебер» | молдавська |
κόφα «великий кошик» | новогрецька |
cófă «тс.» | румунська |
cófă | румунська |
кȍфа «(дерев’яне) відро; кошик» | сербохорватська |
kova «відро» (koga)(Младенов 254; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 74) | турецька |
koga | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України