КОТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

коти́ти

менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́кочелати «викотити»
зака́т «повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть «тс.»
за́ко́т «відгорнутий назовні край чогось»
зако́та «тс.»
зако́тистий
за́котом «перекотисто» (про грім)
зако́чистий
запо́котом «покотом»
ката́лка «шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль «робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки «валянки»
ката́ти
катери́ти «котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль (вигук при коченні)
кату́лька «качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися «качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти «бити качалкою»
кача́ло «дерев’яний кружок»
качалу́ба «сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце «згорток»
кача́ти
качеля «гойдалка»
ка́чильці «блок у ткацькому верстаті»
качі́лка «качалка»
качка «хитавиця»
качну́ти
качу́лка «дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися «котитися»
кицькатися «падати, перекидаючись»
кіть «котиться» (виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть «тс.»
кі́тька «гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники «колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів» (в загадці)
ко́твиця «один із дерев’яних валків»
ко́твище «місце, викачане кіньми»
коте́ць «вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти «тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га «віз у чабанів»
ко́тики «подібна до галушок страва»
котки́ «тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти «вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х «сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько «коліщатко» (дит.)
котьо́лка «блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка (гра)
котю́шка «котушка»
кочали́стий «звитий сувоєм, круглий»
ко́чало «круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло «ролик, диск»
кочиля́стий «дископодібний»
кочіли́стий «тс.»
кочі́льця «дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́ (у виразі н. грати)
накат (тех.)
нака́тка (тех.)
нака́тник (тех., спец.)
накі́т «мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т (спец.)
обка́тка (спец.)
обка́тник (спец.)
обкочела́ти «оточити, обвести»
пакатьо́ли «зубці на колесі навою»
переко́чувач (спец.)
пі́дкітка «підметка»
підкі́тькуватися «котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися «покотитися»
покатьо́л «кошик соняшника»
покі́т «схил»
покоте́ло «кружало, кільце»
покоти́ло «великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла «блочки у верстаті»
покотьо́ло «обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий «покотистий»
скат
ско́ти «сувої полотна»
ско́тисто «спадисто»
ско́чистий «спадистий»
упоко́т «покотом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skate «ковзатися» англійська
каціць «тс.» білоруська
(roz)koćić верхньолужицька
śātáyati «звалює, кидає на землю» давньоіндійська
caithid «кидає» (‹*katejeti) ірландська
*katejeti ірландська
quatio «трясу» латинська
skàsti «скакати» литовська
kocić się «іти повільними кроками» польська
kotiti «кидати, перевертати; котити» праслов’янська
кати́ть «котити» російська
котỳрати «котити» сербохорватська
(pre-)kotiť словацька
kotáti «тс.» словенська
kotiti «валити» чеська

вікочелати «викачувати» (тісто)

неясне утворення від основи дієслова коти́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коти́ти ?

коті́ль «зовнішня плетена воронка верші»

може бути пов’язане з [коте́ць] або з коти́ти (пор. покотьоло «обруч»);
не зовсім ясне;
р. [коте́ль, кате́ль] «обруч у ятері»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коте́ль російська
кате́ль «обруч у ятері» російська
коте́ць (пор. покотьоло «обруч»). українська
коти́ти українська
покотьоло українська

котя́х «кал свійських тварин (переважно дрібних -- кіз, овець тощо)»

не зовсім ясне;
може бути пов’язане з [котя́к] «котячий послід» або з коти́ти з огляду на зовнішню подібність екскрементів цих тварин до маленьких кульок;
р. [котя́к];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
котя́к російська
котя́к «котячий послід» українська
коти́ти українська

ко́тяч «кочет (у човні)»

очевидно, результат метатези в формі ко́чет при можливому пов’язанні з коти́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́чет українська
коти́ти українська

коц «килим, ковдра»

запозичення з давньоверхньонімецької мови;
сумнівні спроби пояснення слова як слов’янського і пов’язання його з р. [коты́] «вид жіночого взуття», псл. kotiti, укр. коти́ти (Соболевский РФВ 70, 82–83);
двн. kozzo (чол. р.), chozza (жін. р.) «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», від якого походять свн. kotze «тс.», нвн. Kótze «груба вовняна ковдра», споріднене з дангл. kot «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», франк. *kotta «тс.»;
р. бр. [коц] «килим», др. кочь «опанча», коць «тс.», п. koc «вовняна ковдра», ч. ст. koc «довгий волохатий плащ», нл. kuca «вид домотканої ковдри, попони», слн. kòc «ковдра»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґодз «вовняна ковдра, доріжка»
кацю́к «жіночий вовняний одяг, подібний до запаски; доморобна груба ряднина»
коца́ні «плащ з овечої вовни» (жін. р.)
коца́рка «килимарка»
коца́рство «килимарство»
коцарюва́ти «робити килими»
коць «тс.»
ко́ця «домоткана ковдра»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коц «килим» білоруська
kot «груба вовняна тканина, ковдра, одяг» давньоанглійська
kozzo (чол. р.) давньоверхньонімецька
chozza «груба вовняна тканина, ковдра, одяг» давньоверхньонімецька
кочь «опанча» давньоруська
коць «тс.» давньоруська
kuca «вид домотканої ковдри, попони» нижньолужицька
Kótze «груба вовняна ковдра» нововерхньонімецька
koc «вовняна ковдра» польська
kotiti праслов’янська
коты́ «вид жіночого взуття» російська
коц «килим» російська
kotze «тс.» середньоверхньнімецька
kòc «ковдра» словенська
коти́ти українська
*kotta «тс.» франкська
koc «довгий волохатий плащ» чеська
koc «довгий волохатий плащ» (ст.) чеська

кутуля́ти «погано жувати» (напр., про беззубого)

у такому разі первісно означало «перекочувати в роті з одного місця в інше»;
пов’язане з коти́ти (пор. [катуля́тися] «качатися»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

котуля́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
означало «перекочувати в роті з одного місця в інше» ?
коти́ти (пор. [катуля́тися] «качатися») ?

ка́танки «валянки»

р. [ка́тани, ка́таны, ка́та́ники, катаницы, ка́та́нки, ка́таньки, ка́та́нцы́] «тс.» повʼязані з дієсловом ката́ть «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці», спорідненим з укр. ката́ти, коти́ти;
запозичення з російської мови;
бр. [ка́танкі] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́танкі «тс.» білоруська
ка́тани «тс.» російська
ката́ть «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці» російська
ка́таны російська
ка́та́ники російська
катаницы російська
ка́та́нки російська
ка́таньки російська
ка́та́нцы́ російська
ката́ти українська
коти́ти українська

кату́н «ліщиця волотиста, перекотиполе, Gypsophila paniculata L.» (бот.)

похідне утворення від ката́ти, ката́тися, повʼязаного з коти́ти;
назва зумовлена тим, що кулясте стебло ліщиці після дозрівання насіння легко відламується від кореня і перекочується вітром по степу на далекі відстані, причому розсіюється насіння;
р. [кату́н, покатун] «тс. »;
Фонетичні та словотвірні варіанти

катичник
покатичник
покатун «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кату́н російська
покатун «тс. » російська
ката́ти ?
ката́тися ?
коти́ти ?

ка́чим «перекотиполе, Gypsophila paniculata L. Я; курай, Salsola kali L. Mak» (бот.)

очевидно, повʼязане з кату́н «тс.», кача́ти, коти́ти;
словотворча структура не зовсім ясна;
р. [качи́м] «перекотиполе; курай, Salsola ericoides; кахрис степовий, Cachrys odontalgica Pall.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кату́н «тс.» ?
кача́ти ?
коти́ти ?
качи́м «перекотиполе; курай, Salsola ericoides; кахрис степовий, Cachrys odontalgica Pall.» ?

кі́твиця «дошки, по яких скочують воза до річки для перевезення на другий берег; коліщатко в колішні Я»

назви, очевидно, пов’язані з котити (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

китвиця «дерев’яний циліндр, що підкладається під важіль для підіймання млинового жорна»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
котити українська

кіто́к «обмотаний вірьовками скрутень соломи, що прибивається по краях дверей для захисту від холоду»

очевидно, пов’язане з коти́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коти́ти українська

кі́чка «загострена з обох кінців паличка для дитячої гри; частина воза; вид воза для перетягання колод і балок»

можливо, утворене від коти́ти (пор.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коти́ти (пор.). українська

коти́ «вид теплого взуття; шкарбани від чобіт або валянків Я»

р. [коты́] «вид взуття, полуботки» походить від комі [кот] «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття»), спорідненого з удм. кут «личак», фін. ketto;
очевидно, запозичення з російської мови;
малоймовірні інші пов’язання: з р. кот «кіт» (Преобр. І 372), з тюрк. kata «калоші» (Горяев 164), з р. [котыга] «верхній одяг» (Соболевский РФВ 70, 81);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кот «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття») комі-зирянська
коты́ «вид взуття, полуботки» російська
кот «кіт» російська
котыга «верхній одяг» російська
kata «калоші» тюркські
кут «личак» удмуртська
ketto фінська

коте́ць «загорода з очеретяних щитів для ловіння риби»

припускається також (ЭССЯ 11, 211–212; Bern. I 588–589; Holub–Kop. 182) запозичення з іранських мов;
малоймовірне пов’язання з псл. kot-iti «котити, кидати, метати; народжувати малят» (Топоров Этимология 1971, 289), а також пояснення (Persson Beitr. 111; Uhlenbeck AfSlPh 15, 488) як запозичення з германських мов (пор. дангл. cot «хатина», англ. cot, дісл. kot «тс.»);
очевидно, споріднене з ав. kata- «комора, кімната», перс. kad «дім», гот. heѣjo «комора», дінд. cátant- «той, хто ховається»;
псл. kotьcь, зменш. від *kotъ «клітка»;
р. [коте́ц] «загорода для ловіння риби», п. kojec «клітка для свійської птиці», ст. kociec «клітка, пастка», ч. kotec «клітка для птиці; загородка в хліві», ст. kot «крамничка, рундук», болг. ко́чина «хлів», м. котец «загорода для ловіння риби», схв. кòтац «тс.; хлів», слн. kótec «курник; свинарник», стсл. котьць «клітка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кіте́ць
кот
коте́жний (у сполученні [к-на бригада] «колектив рибалок, що ловлять рибу кітцями»)
коте́шний «тс.»
ко́ти «тс.»«отвір на льоду, обгороджений тинком з очерету»
куте́ць «пристосування з очерету для ловіння риби»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kata- «комора, кімната» авестійська
ко́чина «хлів» болгарська
heѣjo «комора» готська
cátant- «той, хто ховається» давньоіндійська
котец «загорода для ловіння риби» македонська
kad «дім» перська
kojec «клітка для свійської птиці» польська
kociec «клітка, пастка» (ст.) польська
kot-iti «котити, кидати, метати; народжувати малят» праслов’янська
kotьcь праслов’янська
*kotъ «клітка» праслов’янська
коте́ц «загорода для ловіння риби» російська
кòтац «тс.; хлів» сербохорватська
kótec «курник; свинарник» словенська
котьць «клітка» старослов’янська
kotec «клітка для птиці; загородка в хліві» чеська
kot «крамничка, рундук» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України