КОТВА — ЕТИМОЛОГІЯ
кі́тва́ «якір»
псл. *koty (род. в. *koťъve), пов’язане з kotъ «кіт» на підставі подібності хапання предмета кігтями (пор. укр. кі́шка «маленький якорець, яким витягають відра з дна колодязя»);
менш переконлива думка (Bern. I 590; Бернштейн Очерк 1974, 238) про запозичення слова з германських мов;
р. [котва], п. kotew, kotwica, ч. kotev, kotva, слц. kotva, kotvica, вл. kotwica, нл. kotwa, kotwica, болг. м. ко́тва, схв. кȍтва, слн. [kȏtva];
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́тви́ця
ко́тва́
ко́твйця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́тва | болгарська |
| kotwica | верхньолужицька |
| ко́тва | македонська |
| kotwa | нижньолужицька |
| kotwica | нижньолужицька |
| kotew | польська |
| kotwica | польська |
| *koty (род. в. *koťъve) | праслов’янська |
| kotъ «кіт» | праслов’янська |
| ко́тва | російська |
| кȍтва | сербохорватська |
| kotva | словацька |
| kotvica | словацька |
| kȏtva | словенська |
| kotev | чеська |
| kotva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України