КОСТЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
косте́р «кріплення в шахті з дерев’яних стояків; [складені купою дрова, очерет; велика купа (речей, майна) Паї»
псл. kost(ь)rъ «купа, стіс», первісно «щось нарубане»;
зводиться до іє. *kes-/kos- «рубати, різати, колоти; бити»;
сумнівне припущення (Thomsen, Samlede Afhandlinger I 387) про походження від дісл. kǫstr «купа»;
р. костёр «вогнище», бр. касцёp «тс.; стіс (дров); купка (млинців)», др. костьръ «купа трупів (на полі бою)», п. [kostra] «купа, стіс; скирта; сажень (дров)», [kostro] «скирта; сажень (дров)», слн. kóster «купа, стіс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косте́рка
«невелика купа дров»
косте́рник
«робітник, що ставить кріплення»
костри́ще
«місце, де горіло багаття»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
касцёp «тс.; стіс (дров); купка (млинців)» | білоруська |
kǫstr «купа» | давньоісландська |
костьръ «купа трупів (на полі бою)» | давньоруська |
*kes- «рубати, різати, колоти; бити» | індоєвропейська |
kos- | індоєвропейська |
kostra «купа, стіс; скирта; сажень (дров)» | польська |
kostro «скирта; сажень (дров)» | польська |
kost(ь)rъ «купа, стіс» | праслов’янська |
костёр «вогнище» | російська |
kóster «купа, стіс» | словенська |
косте́р «стоколос безостий, Bromus inermis Leyss.» (бот.)
назви пов’язані з наявністю в цих рослин остюків у квіткових (колоскових) лусках;
псл. kostra, kost(ь)rъ–суфіксальні утворення від кореня іє. *kes-/kos-, одне з первісних значень якого є «колоти»;
р. костёр «стоколос», [косте́рь] «тс.», бр. [косце́р] «стоколос житній», п. kostrzewa «костриця; (ст.) стоколос», ч. kostřava «костриця», слц. kostrava «тс.», вл. kostrjawa «стоколос; вівсюнець», нл. kostrjowa «стоколос житній; [чорнокорінь лікарський; кмин]», [kostrjawa, kostrjewa] «тс.», полаб. ťustraivă «костриця», болг. [кощрава] «стоколос; мишій», схв. [кострба] «костер; вівсюнець», [кòстрова] «костриця», слн. kostrȇvec «стоколос; кукіль»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каштери́ва
костера́ва
костере́ва
«тс. Ж. Mak; аїр дернистий, Aira caespitosa L. Mak; тонконіг, Poa L. Mak; мишій, Setaria Р. В. Л»
костеря́ва
«костриця, Festuca L.»
костерявоватий
«подібний до кострищ»
кости́р
«стоколос житній, Bromus secalinus L.»
кострень
«костриця»
костри́ця
кустери́ва
кустериця
кустри́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
косце́р «стоколос житній» | білоруська |
кощрава «стоколос; мишій» | болгарська |
kostrjawa «стоколос; вівсюнець» | верхньолужицька |
*kes- | індоєвропейська |
kos- | індоєвропейська |
kostrjowa «стоколос житній; [чорнокорінь лікарський; кмин]» | нижньолужицька |
kostrjawa «тс.» | нижньолужицька |
kostrjewa «тс.» | нижньолужицька |
ťustraivă «костриця» | полабська |
kostrzewa «костриця; (ст.) стоколос» | польська |
kostra | праслов’янська |
kost(ь)rъ | праслов’янська |
костёр «стоколос» | російська |
косте́рь «тс.» | російська |
кострба «костер; вівсюнець» | сербохорватська |
кòстрова «костриця» | сербохорватська |
kostrava «тс.» | словацька |
kostrȇvec «стоколос; кукіль» | словенська |
kostřava «костриця» | чеська |
костри́ця «тверді залишки льону й конопель після тіпання та чухрання; [товста гілка ВеБ]»
псл. kostra (kostrica), очевидно, «обрубки, обломки» або «щось начесане»;
похідне від іє. *kes-/kos- «рубати, колоти, бити»;
р. костра́ «костриця», [косте́рь], костри́ка, костри́ца, бр. кастры́ца, п. kostrzewa, kostra, kostrzyca «тс. »;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кістри́ця
«костриця»
кістри́читися
«тс.»
койстри́ця
костра́
«тс.»
костри́куватий
«задерикуватий, причепливий»
костри́читися
«виділяти кострицю (про прядиво); гороїжитися, чванитися»
костри́чуватий
«який має багато костриці»
костьо́р
«згонини з гречаної соломи»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кастры́ца | білоруська |
*kes- «рубати, колоти, бити» | індоєвропейська |
kos- | індоєвропейська |
kostrzewa «тс. » | польська |
kostra «тс. » | польська |
kostrzyca «тс. » | польська |
kostra (kostrica) | праслов’янська |
kostrica | праслов’янська |
костра́ «костриця» | російська |
косте́рь | російська |
костри́ка | російська |
костри́ца | російська |
костро́вий «?» (Купи черевички, малі-невеличкі, кострові чулочки, золоті стрілочки. -- Полт. г.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [костро́вые] (чулки) «сині (панчохи)» не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з тим, що ці панчохи вироблялися не з шовку, а з льону, який очищався від костриці (р. [костра́]);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
костро́вые «сині (панчохи)» (чулки) | російська |
костра́ | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України