КОСИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коса́ «заплетене волосся»
псл. kosa, пов’язане чергуванням голосних із česati;
споріднене з лит. kasà «коса», лтс. kasa «тс.», прус. kexti «волосся в косі», дісл. haddr (‹ *hazda-) «жіноча зачіска», ірл. kass «кучеряве волосся», сірл. cír (‹ *kēsrā) «гребінь», хет. kiššā«чесати», ав. kasvīš «висип на шкірі», вірм. k‘os «короста», тох. В kāswo «проказа»;
р. коса́, бр. каса́, п. kosa, ч. слц. [kosa] «коса», болг. коса́ «волосся», м. коса, схв. ко̀са, стсл. коса «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закосля́нка
«заміжня сестра або тітка нареченої, яка везе її до молодого»
зако́сник
«брат молодої, що розплітає їй косу»
зако́со́вий
(у виразі [закосова свашка] «близька родичка молодого чи молодої»)
закося́нин
«учасник весільного обряду (один із тих, що їдуть за косою, тобто ведуть молоду до молодого)»
закося́нка
кі́ска
«маленька коса; [верх критої очеретом хати Мо]»
кісни́к
«стрічка в косі; [застібка в чоловічій сорочці ЯІ»
кісни́чка
«стрічка, кісник»
коса́к
«чубата качка»
косатар
«такий, що має косиці»
(про качура)
коса́тий
косеня́
«кіска»
ко́си
«мн. до коса́; волосся; [приймочки в кукурудзяних качанах; стебла огірків, гороху Л]»
косиня́
«кіска»
коси́ця
«мала коса; загнуте перо у хвості птаха; [хвіст риби Берл]»
косича́стий
«подібний до коси»
коси́чити
«прикрашати»
косі́нка
«плетениця з конопель у вінку молодої»
косни́к
ко́сники
«кісники»
косни́ця
«вус рослини (?)»
косни́чка
«кісник»
косу́хна
«кісонька»
кося́нка
«учасниця весільного обряду, що розплітає косу молодої»
кошя́нка
«тс.»
пакоси
«рідке волосся (?)»
підкі́сник
«стрічка в косі»
підко́сник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasvīš «висип на шкірі» | авестійська |
| каса́ | білоруська |
| коса́ «волосся» | болгарська |
| k'os «короста» | вірменська |
| haddr «жіноча зачіска» (‹ *hazda-) | давньоісландська |
| *hazda- | давньоісландська |
| kass «кучеряве волосся» | ірландська |
| kasa «тс.» | латиська |
| kasà «коса» | литовська |
| коса | македонська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| kexti «волосся в косі» | прусська |
| коса́ | російська |
| ко̀са | сербохорватська |
| cír «гребінь» (‹ *kēsrā) | середньоірландська |
| *kēsrā | середньоірландська |
| kosa | словацька |
| коса «тс.» | старослов’янська |
| kāswo «проказа» | тохарська В |
| kiššā «чесати» | хетська |
| kosa «коса» | чеська |
коса́ «знаряддя для косіння; вузька смуга суходолу, мис»
зводиться до кореня іє. *kos-/ kes- «різати, скребти», з яким пов’язані також коса́1, ко́сий, чеса́ти;
найближче відповідає дангл. hoss «гілка, паросток», гр. κάστον «дрова»;
псл. kosa, первісно «обрубана жердина, обрубана гілка»;
р. болг. коса́, бр. каса́, п. ч. слц. вл. нл. kosa, полаб. t’ösӑ, м. коса, схв. кóса, слн. kôsa, стсл. коса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зако́ски
«заробітки селян косарюванням»
зако́сок
«затока річки»
кі́ска
«зменш. до коса; [ніж]»
кісни́й
кісни́к
«торговець косами»
кісни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси»
кісни́ця
«сіножать»
кісся́
кі́счик
«косар»
кісьба́
«косовиця»
кішни́ця
«обгороджена сіножать»
кішня́
«косовиця»
коса́к
«великий ніж, яким січуть капусту; (ент.) косарик, Phalangium L. ВеНЗн»
коса́р
«той, хто косить; [(ент.) косарик]»
коса́ра
«сіножать»
коса́рик
«Phalangium L.»
(ент.)
коса́рка
коса́рщина
«пайка косаря за спільну роботу Ж; частування чоловіків після закінчення сінокосу Я»
коса́ш
«косарик»
(ент.)
ко́сень
«липень»
косе́ць
«косар Ж; (ент.) косарик ВеНЗн»
коси́лко
«кісся»
коси́лно
коси́ло
коси́льно
«тс.»
коси́на
«ніж із коси»
косини́ця
«сіножать»
коси́ря
«косовиця, жнива»
коси́ти
косі́й
«косар»
ко́ска
«ніж із коси»
косов'є́
«кісся»
косови́ця
косови́ще
«кісся»
косяни́к
«мантачка»
кося́р
«косарик»
(ент.)
кошани́ця
«скошені вруна чи зелене збіжжя»
кошени́на
«скошена трава; лука»
кошени́ця
«[тс. тж]; кошани́ця»
ко́шинь
«липень»
кошоли́на
«скошене збіжжя»
не́кіс
«некошена смуга, некошена лука»
обкі́с
обкі́ски
«свято на честь закінчення косовиці»
обкоси́тися
«урізатися косою»
пакі́с
«покіс»
перекі́с
«сіножать»
перекоси
«скошене сіно»
підкі́с
покі́с
покісни́й
«прибутковий»
покоса́рки
«обжинки»
покоса́рщина
«гулянка дружин косарів після відходу чоловіків на роботу»
поукісний
пра́кіс
«прибережне сіно»
скіс
(с.-г.)
скісо́к
«невеличка коса; сточена коса; шматок коси, використовуваний як ніж чи бритва»
скосок
«тс.»
скоша́тий
«скошений»
укіс
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́ | білоруська |
| коса́ | болгарська |
| kosa | верхньолужицька |
| κάστον «дрова» | грецька |
| hoss «гілка, паросток» | давньоанглійська |
| *kos- «різати, скребти» | індоєвропейська |
| kes- | індоєвропейська |
| коса | македонська |
| kosa | нижньолужицька |
| t'ösӑ | полабська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| коса́ | російська |
| кóса | сербохорватська |
| kosa | словацька |
| kôsa | словенська |
| коса | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosa | чеська |
ко́сий
сумнівне виведення (Фасмер II 347) від коса́2 (знаряддя), а також пов’язання з лат. соха «стегно» (Bezzenberger BB 12, 239) або з дінд. cāpa- «дуга» (Petersson AfSlPh 36, 137–138);
споріднене з ав. kasu- «малий», пехл. kas «тс.», перс. [kastar] «молодший», kastan «зменшувати»;
псл. *kosъ ‹ іє. *kosŭ- «обрубаний, обрізаний», пов’язане чергуванням голосних з čes- (‹*kes-) у česati, укр. чеса́ти;
р. косо́й, бр. ко́сы, др. косъ, п. вл. kosy, ч. слц. kosý, нл. kosa «укіс, кривина», болг. м. кос, схв. кȍс, слн. kós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зу́кісь
«упоперек, навскоси»
зукі́сьний
«навскісний»
кісько́м
«косо»
коси́на
коси́нець
коси́нчик
косиня́
«кривизна»
коси́ти
«робити чи дивитися косо»
кося́к
«розташований косо предмет; череда, отара, табун, зграя; одвірок, лутка: [шматок сітки; линва на човні; обшита мереживом косинка Дз]»
косяка́
«навскоси»
кося́на
«мотузка біля вітрила»
кося́ч
«біла косинка з мереживом»
на́вкі́с
навкі́сний
навкоси́
навкося́
навкосяка́
навски́
«навскоси»
на́вскіс
навскі́сний
навскі́сник
(спец.)
навскоси́
наи́скось
«навскоси»
наоскоси́
наперекі́с
на́скось
одко́с
«наріжна планка, якою попередньо закріплюються крокви»
око́са
«тс.»
перекі́с
підкі́с
скіс
(спец.)
скісни́й
скі́сок
«позначка на вусі вівці»
ско́са
ско́сий
«коси́й, кривий»
ско́си́стий
«похилий; косий»
скосі́вка
«трикутний рушник»
скосоватий
«тс.»
ско́сом
укі́с
«схил»
укі́сний
укі́сник
(спец.)
уко́сина
(тех.)
уко́систий
«похилий, кривий»
уко́сний
«тс.»
уко́сом
«косо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu- «малий» | авестійська |
| ко́сы | білоруська |
| кос | болгарська |
| kosy | верхньолужицька |
| cāpa- «дуга» | давньоіндійська |
| косъ | давньоруська |
| čes- (‹*kes-) | індоєвропейська |
| *kes- | індоєвропейська |
| česati | індоєвропейська |
| соха «стегно» | латинська |
| кос | македонська |
| kosa «укіс, кривина» | нижньолужицька |
| kastar «молодший» | перська |
| kastan «зменшувати» | перська |
| kas «тс.» | пехлевійська |
| kosy | польська |
| *kosъ | праслов’янська |
| косо́й | російська |
| кȍс | сербохорватська |
| kosý | словацька |
| kós | словенська |
| коса́ (знаряддя) | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosý | чеська |
| *kosŭ- «обрубаний, обрізаний» | ? |
коц «цок, стук» (виг.)
первісно могло бути пов’язане з р. [ко́сать] «сильно бити; рубати», яке зводиться разом з укр. коса́, коси́ти до іє. *kes- /*kos-;
звуконаслідувальне утворення;
р. [ко́цнуть] «ударити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́цати
«стукати»
ко́цкати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- | індоєвропейська |
| *kos- | індоєвропейська |
| ко́сать «сильно бити; рубати» | російська |
| ко́цнуть «ударити» | російська |
| коса́ | українська |
| коси́ти | українська |
коша́к «сніп жита чи пшениці»
очевидно, пов’язане з коси́ти, коса́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коси́ти | українська |
| коса́ | українська |
кошла́тий
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з ко́си, косма́тий;
зіставляється також (Топоров IV 360) з лит. kùšlas «оброслий, волохатий, патлатий»;
безпосереднє зіставлення з р. [косла́ться] «кривитися; робити гримаси», п. koślać się «кульгати», koślawy «кривий, клишоногий» і под. (Sławski II 556–557) недостатньо обґрунтоване;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кошлати
кошлати́ннє
«волосяний покрив»
кошлатити
кошла́тіти
розкишла́тий
«розкошланий»
розко́шланий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kùšlas «оброслий, волохатий, патлатий» | литовська |
| koślać się «кульгати» | польська |
| koślawy «кривий, клишоногий» | польська |
| косла́ться «кривитися; робити гримаси» | російська |
| ко́си | українська |
| косма́тий | українська |
мєліко́си «наноси після весняної повені»
очевидно, результат поєднання cинонімічних cлів [мє́лі] (мн.) «мілини» (з р.) і ко́си від коса́ «вузька намивна смуга в річці»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мє́лі «мілини» (мн.)(з р.) | ? |
| ко́си «вузька намивна смуга в річці» | ? |
покі́сниця «Puccinellia Parl. (Atropis Rupr., Glyceria R. Br.)» (бот.)
назва зумовлена тим, що всі види покісниці дуже цінні в кормовому відношенні (Словн. бот. 434; Флора УРСР ІІ 270);
очевидно, похідне утворення від коси́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коси́ти | українська |
кісьма́ «китиці біля хустки»
очевидно, результат видозміни форми тасьма́, зближеної, можливо, з коси (ор. в. кісьми);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тасьма́ | українська |
| коси (ор. в. кісьми) | українська |
ча́ша «посудина для пиття»
псл. čаšа;
розглядається як споріднене з прус. kiosi (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē) «кубок» (Meillet RS1 2, 66–67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Brückner AfSlPh 20, 490; Bern. I 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови;
імовірний зв’язок з етимологічним гніздом кореня *kō˘s-/kē˘s-, до якого належать коса́, коси́ти, чеса́ти тощо, з первісним значенням слова čаšа як «вирізане, видовбане» (Мельничук Этимология 1966, 231–232);
псл. čаšа пояснювалося як похідне від čеsati з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» «чесати, відділяти, розділяти» (Jakobson Sc.-Sl. IV 306–307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)»);
менш переконливе пов’язання з лит. kiáušas «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Bezlaj ESSJ I 74) або з дінд. сáṣakas «кубок» (Hübschmann I 187);
тлумачилося також як іранське запозичення (Черных II 376; Skok I 299; Bern. I 137; Schrader Reallexikon I 369; Vasmer RS1 6, 173);
можлива також формальна реконструкція розвитку псл. čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти);
р. бр. др. ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. czasza, ч. číšе, слц. čаšа, полаб. coso, болг. м. ча́ша, схв. ча̏ша, слн. čášа, стсл. чаша;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нача́шні
«чашечкоквіткові, Calyciflorae»
(бот.)
підча́ший
«придворна службова особа»
(іст.)
підча́шник
«тс.»
ча́х(о)вина
«верхня частина ярма»
ча́шечка
«(бот., анат., спец. УРС); [стільник Л]»
чашина́
«верхня частина ярма»
чашка
«череп»
ча́шка
«мала чаша; ізолятор на стовпах СУМ; [верхній круг у гончаря Дз; верхня частина ярма; (анат.) стегно у тварини Л]»
ча́шник
«боярин або чернець, що відав винним погребом і роздавав напої під час трапези»
(іст.)
ча́шовина
«верхня частина ярма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | білоруська |
| ча́ша | болгарська |
| сáṣakas «кубок» | давньоіндійська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | давньоруська |
| kiáušas «череп» | литовська |
| ча́ша | македонська |
| coso | полабська |
| czasza | польська |
| čаšа | праслов’янська |
| čаšа «шкаралупа, кора, луска» | праслов’янська |
| čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти) | праслов’янська |
| kiosi «кубок» (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē)(Meillet RS1 2, 66--67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320) | прусська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | російська |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | сербохорватська |
| ша | сербохорватська |
| čаšа | словацька |
| čášа | словенська |
| чаша | старослов’янська |
| číšе | чеська |
| *kō˘s-/kē˘s- | ? |
| коса́ | ? |
| коси́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
| як «вирізане, видовбане» | ? |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | ? |
че́ша «чехоня, Peleticus cultratus L.» (іхт.)
псл. češa ( *čex-ja)
утворення від кореня іє. *kes-/kos-, відбитого в псл. česati, kositi, укр. чеса́ти, коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-);
слово, очевидно, первісно значило «колун, сікач» і пізніше в переносному значенні стало назвою риби з огляду на подібність її форми до цього предмета, пор. її назви в інших мовах: р. [са́бля], схв. sablja, болг. сабилjа, вн. Messerfisch, (букв.) «ніж-риба», Sichling, від Sichel, (букв.) «серп», гр. πέλεχυς, (букв.) «сокира»;
р. [чеша], п. [czesza] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сабилjа | болгарська |
| Messerfisch | верхньонімецька |
| πέλεχυς | грецька |
| *kes-/kos- | індоєвропейська |
| czesza «тс.» | польська |
| češa ( *čex-ja) | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| са́бля | російська |
| чеша | російська |
| sablja | сербохорватська |
| чеса́ти | українська |
| *ke-ks- | ? |
| kositi | ? |
| коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-) | ? |
| значило «колун, сікач» | ? |
| її | ? |
| Sichling | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України