КОСАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
коса́ «заплетене волосся»
псл. kosa, пов’язане чергуванням голосних із česati;
споріднене з лит. kasà «коса», лтс. kasa «тс.», прус. kexti «волосся в косі», дісл. haddr (‹ *hazda-) «жіноча зачіска», ірл. kass «кучеряве волосся», сірл. cír (‹ *kēsrā) «гребінь», хет. kiššā«чесати», ав. kasvīš «висип на шкірі», вірм. k‘os «короста», тох. В kāswo «проказа»;
р. коса́, бр. каса́, п. kosa, ч. слц. [kosa] «коса», болг. коса́ «волосся», м. коса, схв. ко̀са, стсл. коса «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закосля́нка
«заміжня сестра або тітка нареченої, яка везе її до молодого»
зако́сник
«брат молодої, що розплітає їй косу»
зако́со́вий
(у виразі [закосова свашка] «близька родичка молодого чи молодої»)
закося́нин
«учасник весільного обряду (один із тих, що їдуть за косою, тобто ведуть молоду до молодого)»
закося́нка
кі́ска
«маленька коса; [верх критої очеретом хати Мо]»
кісни́к
«стрічка в косі; [застібка в чоловічій сорочці ЯІ»
кісни́чка
«стрічка, кісник»
коса́к
«чубата качка»
косатар
«такий, що має косиці»
(про качура)
коса́тий
косеня́
«кіска»
ко́си
«мн. до коса́; волосся; [приймочки в кукурудзяних качанах; стебла огірків, гороху Л]»
косиня́
«кіска»
коси́ця
«мала коса; загнуте перо у хвості птаха; [хвіст риби Берл]»
косича́стий
«подібний до коси»
коси́чити
«прикрашати»
косі́нка
«плетениця з конопель у вінку молодої»
косни́к
ко́сники
«кісники»
косни́ця
«вус рослини (?)»
косни́чка
«кісник»
косу́хна
«кісонька»
кося́нка
«учасниця весільного обряду, що розплітає косу молодої»
кошя́нка
«тс.»
пакоси
«рідке волосся (?)»
підкі́сник
«стрічка в косі»
підко́сник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasvīš «висип на шкірі» | авестійська |
| каса́ | білоруська |
| коса́ «волосся» | болгарська |
| k'os «короста» | вірменська |
| haddr «жіноча зачіска» (‹ *hazda-) | давньоісландська |
| *hazda- | давньоісландська |
| kass «кучеряве волосся» | ірландська |
| kasa «тс.» | латиська |
| kasà «коса» | литовська |
| коса | македонська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| kexti «волосся в косі» | прусська |
| коса́ | російська |
| ко̀са | сербохорватська |
| cír «гребінь» (‹ *kēsrā) | середньоірландська |
| *kēsrā | середньоірландська |
| kosa | словацька |
| коса «тс.» | старослов’янська |
| kāswo «проказа» | тохарська В |
| kiššā «чесати» | хетська |
| kosa «коса» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України