КОРТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

корті́ти «хотітися, тягти до чогось»

не зовсім ясне;
зіставляється, як і карта́ти, з болг. къ́ртя «дряпаю, колупаю», схв. кр̀тити «мучити» (Фасмер II 339);
ототожнюється також з вл. korcić «видовбувати як корито», kortkować «тс.» і пов’язується з псл. *korъto : koryto «корито» (Sławski II 477–478);
р. [корте́ть] «кортіти; боліти; відчувати біль», бр. карце́ць «кортіти; турбувати, хвилювати, непокоїти», п. korcić «непокоїти, мучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́ртно «нудно»
кортя́чий «лакомий, смачний, бажаний»
кортя́чка «нетерпіння; сильне бажання»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карце́ць «кортіти; турбувати, хвилювати, непокоїти» білоруська
къ́ртя «дряпаю, колупаю» болгарська
korcić «видовбувати як корито» верхньолужицька
kortkować «тс.» верхньолужицька
korcić «непокоїти, мучити» польська
*korъto «корито» праслов’янська
koryto «корито» праслов’янська
корте́ть «кортіти; боліти; відчувати біль» російська
кр̀тити «мучити» сербохорватська
карта́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України