КОРТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
корті́ти «хотітися, тягти до чогось»
не зовсім ясне;
зіставляється, як і карта́ти, з болг. къ́ртя «дряпаю, колупаю», схв. кр̀тити «мучити» (Фасмер II 339);
ототожнюється також з вл. korcić «видовбувати як корито», kortkować «тс.» і пов’язується з псл. *korъto : koryto «корито» (Sławski II 477–478);
р. [корте́ть] «кортіти; боліти; відчувати біль», бр. карце́ць «кортіти; турбувати, хвилювати, непокоїти», п. korcić «непокоїти, мучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́ртно
«нудно»
кортя́чий
«лакомий, смачний, бажаний»
кортя́чка
«нетерпіння; сильне бажання»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
карце́ць «кортіти; турбувати, хвилювати, непокоїти» | білоруська |
къ́ртя «дряпаю, колупаю» | болгарська |
korcić «видовбувати як корито» | верхньолужицька |
kortkować «тс.» | верхньолужицька |
korcić «непокоїти, мучити» | польська |
*korъto «корито» | праслов’янська |
koryto «корито» | праслов’янська |
корте́ть «кортіти; боліти; відчувати біль» | російська |
кр̀тити «мучити» | сербохорватська |
карта́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України