КОРОТКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

коро́ткий

іє. *(s)kert-/*(s)kor̥t- «рубати, різати»;
споріднене з лат. curtus «укорочений, спотворений», ірл. cert «малий», лит. kartùs «гіркий», kir̥sti (kertù) «рубати», дінд. kaṭúḥ «гострий, кусючий», kaṭukaḥ «тс.»;
псл. *kortъkъ(jь), пов’язане чергуванням голосних з *čьr̥tǫ «ріжу»;
р. коро́ткий, бр. каро́ткі, п. вл. krótki, ч. krátký, слц. krátky, нл. krotki, болг. кра́тък, м. краток, схв. крáтак, крȁтак, слн. krátek;
Фонетичні та словотвірні варіанти

карата́ти «тс.»
ко́рот «короткокрил, Necydalis L.» (ент.)
корота́й «низького росту чоловік»
корота́ти (у сполученнях к. час «заповнювати якоюсь діяльністю, щоб не було нудно», к. вік, к. життя «жити в журбі»)
короти́ти «укорочувати»
короткува́тий
короту́н «тс,»
короту́ха «низького росту жінка»
коротшати
коротю́ха «тс.»
по́короткий «короткуватий»
по́короткуватий
прокарата́ти
скоротли́вий «який може скорочуватися»
скоротни́й «який можна скоротити»
скоро́чений
скоро́чення
скоро́чувальний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каро́ткі білоруська
кра́тък болгарська
krótki верхньолужицька
kaṭúḥ «гострий, кусючий» давньоіндійська
kaṭukaḥ «тс.» давньоіндійська
*(s)kert- «рубати, різати» індоєвропейська
*(s)kor̥t- індоєвропейська
cert «малий» ірландська
curtus «укорочений, спотворений» латинська
kartùs «гіркий» литовська
kir̥sti литовська
kertù литовська
краток македонська
krotki нижньолужицька
krótki польська
*kortъkъ(jь) праслов’янська
коро́ткий російська
крáтак сербохорватська
крȁтак сербохорватська
krátky словацька
krátek словенська
krátký чеська
*č<SUP>ь</SUP>r̥tǫ «ріжу» ?

коріа́ндр «однорічна трав’яниста ефіроолійна рослина родини зонтичних, [кишнець], Coriandrum L.» (бот.)

запозичено з латинської мови (форми з початковим кол- – через польську);
лат. coriandrum (coriandrus) «коріандр посівний», пізньолат. нар.лат. coriandron «тс. » виводяться від гр. κορίανδρον, що, як і κορίαμβλον (форми -ανδρον і -αμβλον є нез’ясованими, очевидно, народноетимологічними утвореннями), пов’язане з κορίαννον «тс.», середземноморським словом неясного походження, скорочена форма якого κόριον (через блощичний запах коріандру) зазнала зближення з κόρις «блощиця, Сіmех lectularius», букв. «ріжучий» (відповідає р. [корь] «міль»), що перебуває в зв’язку з κείρω «стрижу, зрубую, ріжу; гризу, пожираю; знищую», спорідненим з вірм. k‘erem «скребу, скоблю», хет. karšmi «обрізаю», лит. kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити», псл. *čersti (‹*čert-ti) «різати», *čьr̥ta «лінія», укр. че́рсти, че́рта́, коро́ткий, та лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ «тс.», лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), karnà «липове лико», псл. kora «кора», укр. кора́;
форми з початковим кол- (п. kol-), очевидно, за посередництвом свн. kullander «коріандр» (двн. kullantar, chulluntar) походять від нар.-лат. слат. соliandrum «коріандр», слат. colandrum «тс.», утворених від слат. лат. coriandrum;
р. кориа́ндрXVI ст.), заст. коріандеръ, ст. кориандра (XVI ст.), бр. каля́ндра, ст. кориандръ (XVII ст.), кориандровый (1519), п. kolendra (з XVI ст.), kolender, [kolęder, kolander, koleander, kalandra], ст. kolędra (XVII ст.), kolijandr, korijandr, korijander (XV ст.), koryjander (XV–XVIII ст.), каш. kuolądär, ч. koriandr, [koliandr], рідк. koryandr, ст. koriandr, koliandr, слц. koriander, вл. korjan, korjeń, нл. заст. korbjan (Corbiann), болг. кориа́ндър, рідк. кореа́ндър, [колиа́ндро] «коріандр», ко́ле́ндро́ «біфора промениста, Bifora radiens M. В.», [коле́ндра, коле́дра, коля́ндра, коляндро, колеа́ндро, кале́ндро́] «тс.», схв. korijàndar «коріандр», [korijànder] «тс.», [kolèndra] «біфора», слн. koriánder (korjānder) «коріандр»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

колєндра
колядра «тс.»
коля́ндра «коріандр посівний, кинза, Coriandrum sativum L.»
коріа́ндеръ
коріа́ндра (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каля́ндра білоруська
кориандръ (XVII ст.), (ст.) білоруська
кориандровый (1519), (ст.) білоруська
кориа́ндър болгарська
кореа́ндър (рідк.) болгарська
колиа́ндро «коріандр» (рідк.) болгарська
ко́ле́ндро́ «біфора промениста, Bifora radiens M. В.» (рідк.) болгарська
коле́ндра (рідк.) болгарська
коле́дра (рідк.) болгарська
коля́ндра (рідк.) болгарська
коляндро (рідк.) болгарська
колеа́ндро (рідк.) болгарська
кале́ндро́ «тс.» (рідк.) болгарська
korjan верхньолужицька
korjeń верхньолужицька
k'erem «скребу, скоблю» вірменська
κορίανδρον грецька
κορίαννον «тс.» грецька
κόρις «блощиця, Сіmех lectularius» грецька
κείρω «стрижу, зрубую, ріжу; гризу, пожираю; знищую» грецька
κορίαμβλον грецька
-ανδρον грецька
-αμβλον грецька
κόριον грецька
kullantar давньоверхньонімецька
chulluntar давньоверхньонімецька
cárman- «шкіра, шкура» давньоіндійська
k<SUP>u</SUP>olądär кашубський
coriandrum «коріандр посівний» (coriandrus) латинська
corium «товста шкіра, шкура, оболонка» латинська
coriandrus латинська
coriandrum латинська
kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити» литовська
kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору) литовська
karnà «липове лико» литовська
соliandrum «коріандр» народнолатинська
korbjan (Corbiann), (заст.) нижньолужицька
coriandron «тс. » пізньолатинська
kol- польська
kolendraXVI ст.), kolender польська
kolęder польська
kolander польська
koleander польська
kalandra польська
kolędra (XVII ст.), kolijandr, korijandr, korijander (XV ст.), koryjander (XV--XVIII ст.), (ст.) польська
kolender польська
kolijandr (ст.) польська
korijandr (ст.) польська
korijander (ст.) польська
koryjander (ст.) польська
*čersti «різати» (‹*čert-ti) праслов’янська
*č<SUP>ь</SUP>r̥ta «лінія» праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*čersti праслов’янська
корь російська
кориа́ндрXVI ст.) російська
коріандеръ (заст.) російська
кориандра (XVI ст.), (ст.) російська
korijàndar «коріандр» сербохорватська
korijànder «тс.» сербохорватська
kolèndra «біфора» сербохорватська
kullander «коріандр» (двн. kullantar, chulluntar) середньоверхньнімецька
соliandrum «коріандр» середньолатинська
colandrum «тс.» середньолатинська
coriandrum середньолатинська
koriander словацька
koriánder «коріандр» (korjānder) словенська
korjānder словенська
че́рсти українська
че́рта́ українська
коро́ткий українська
кора́ українська
кол- (п. kol-) українська
karšmi «обрізаю» хетська
koriandr чеська
koliandr чеська
koryandr (рідк.) чеська
koriandr (ст.) чеська
koliandr (ст.) чеська
coriandron «тс. » ?
kṛ́ttiḥ «тс.» ?

короте́ча «раптова смерть»

зіставляється з коро́ткий, [коротка година] «рання, раптова смерть»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коро́ткий українська
коротка година «рання, раптова смерть» українська

ку́рта «короткий до пояса одяг»

припущення про походження з тур. kürtä «короткий одяг» (Горяев 176; Доп. 1, 24; Mikl. EW 148; TEI 2, 113; Nachtr. 2, 161; Tiktin 3, 1398; Hanusz PF І 464) менш прийнятне;
лат. curtus «короткий (слат. – також про одяг); обрізаний; неповний» споріднене з псл. *kortъkъ, укр. коро́ткий;
запозичене, очевидно, через польське і угорське посередництво (уг. kurta «короткий») з латинської мови;
р. [ку́рта] «куртка», ку́ртка, бр. [ку́рта], п. kurta «тс.», ч. заст. kurta «рід короткого верхнього одягу», слц. заст. kurtka «короткий кожушок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

курта́к «сіряк»
куртан «короткий чоловічий одяг на ваті»
курта́с
куртач «тс.»
курта́чка «сіряк»
курта́ша «коротка сукня»
ку́рти́й «короткий»
курти́на «короткий до пояса одяг»
ку́ртка
ку́ртя «сіряк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́рта білоруська
curtus «короткий (слат. -- також про одяг); обрізаний; неповний» латинська
kurta «тс.» польська
*kortъkъ праслов’янська
ку́рта «куртка» російська
kurtka «короткий кожушок» словацька
kürtä «короткий одяг» турецька
коро́ткий українська
ку́ртка українська
kurta «рід короткого верхнього одягу» чеська
kurta «рід короткого верхнього одягу» ?
kurtka «короткий кожушок» ?

ізкороти́тися «швидко повернутися»

префіксальне утворення від короткий (про витрачений час);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
короткий (про витрачений час) ?

карта́ти

запозичення з польської мови;
п. [kartać] «намовляти», karcić «дорікати, картати» споріднене з болг. къ́ртя «відламую», схв. ст. kr̀titi «мучити, ламати», можливо, також слн. zakrtíti «строго наказати, доручити», р. карта́вый «гаркавий», сболг. крътѣниѥ «кувікання»;
може бути зведене до псл. *kъr̥titi «говорити; говорити неприємним голосом», очевидно, повʼязаного з *korťъ, *kortъkъ, укр. коро́ткий;
споріднене з дінд. kīrtayati «говорить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корта́ти «картати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
къ́ртя «відламую» болгарська
kīrtayati «говорить» давньоіндійська
kartać «намовляти» польська
karcić «дорікати, картати» польська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥titi «говорити; говорити неприємним голосом» праслов’янська
*korťъ праслов’янська
*kortъkъ праслов’янська
карта́вый «гаркавий» російська
kr̀titi «мучити, ламати» (ст.) сербохорватська
крътѣниѥ «кувікання» середньоболгарська
zakrtíti «строго наказати, доручити» словенська
коро́ткий українська

у́корошений «кастрований»

результат видозміни давнішого ви́харашаний, можливо, під впливом коро́ткий, хоро́ший;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́харашаний українська
коро́ткий українська
хоро́ший українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України