КОРН — ЕТИМОЛОГІЯ

корнє «кизил, дерен справжній, Cornus mas L. (Cornus maáscula DC.)» (бот.)

запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. корн «кизил», коа́рнэ «ягода кизилу», як і рум. corn «кизил», [cornu] «тс.», coárnӑ «ягода кизилу», походять від лат. cornus «кизил (кущ або деревце)», спорідненого з гр. κράνος, κράνον, κράνεια «тс.» і лит. Kirnis «бог вишень»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κράνος грецька
κράνον грецька
κράνεια «тс.» грецька
cornus «кизил (кущ або деревце)» латинська
Kirnis «бог вишень» литовська
корн «кизил» молдавська
коа́рнэ «ягода кизилу» молдавська
corn «кизил» румунська
cornu «тс.» румунська
coárnӑ «ягода кизилу» румунська

курну́т «колючий бур’ян»

очевидно, запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. курну́ц (бот.) «нетреба, Xanthium L.», рум. cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» утворені за допомогою суфікса -уц (-uţ) від молд. корн «ріг», рум. corn «тс.», які походять від лат. cornu, спорідненого з гр. κεράς «тс.», псл. *korva «корова»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κεράς «тс.» грецька
cornu латинська
курну́ц «нетреба, Xanthium L.» (бот.) молдавська
корн «ріг» молдавська
*korva «корова» праслов’янська
cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» (-uţ) румунська
corn «тс.» румунська

кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»

псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра «докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище «докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися «упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор «докір»
кори́тися «беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне «покірно»
навкі́р «поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри «тс.»
непо́кір
непокі́рниця «непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі «ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р «тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий «схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка «опір; заперечення, суперечка»
переко́ри «взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]» (мн.)
переко́ри́ще «тс. »
переко́рюватися «сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися «тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник «підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір «неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір «докір, закид»
укори́зна «ображання, приниження»
уко́рищі (у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий «докірливий»
укоря́ти «дорікати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koris «корити; ганьбити» албанська
кары́ць «корити» (розм.) білоруська
кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) білоруська
корити «ганити, осуджувати» білоруська
коритися «каятися; сваритися» білоруська
кор болгарська
коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» болгарська
ко́ра «обмовляти» болгарська
pokorić so «тс.»«принизити» верхньолужицька
pokorić «тс.»«принизити» верхньолужицька
cared «непридатність; недбалість; безпутність» галльська
harjis готська
κάρνη «шкода; штраф; кара» грецька
κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» грецька
κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» грецька
σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») грецька
κοίρανός «воєначальник, володар» грецька
hari давньоверхньонімецька
heri «тс.» давньоверхньонімецька
caire «докір» (‹*q$$ria) давньоірландська
*qr̥i̯ria давньоірландська
cared «непридатність; недбалість; безпутність» давньокімрська
kāra- «військо; народ» давньоперська
корити «ганити, осуджувати» давньоруська
коритися «каятися; сваритися» давньоруська
*kar- «ганьбити, ганити; карати» індоєвропейська
*(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» індоєвропейська
*kor(i̯o) «військо, війна» індоєвропейська
cuire «військо» ірландська
carred кімрська
cara «тс.» корнська
carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) латинська
cārino латинська
karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» латиська
kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» латиська
kìrinti «тс.» литовська
kãrias «військо» литовська
kãras «війна» литовська
kãrė «тс.» литовська
кори «корити, докоряти, сварити» македонська
korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» польська
korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) польська
koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» праслов’янська
korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») праслов’янська
karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» праслов’янська
kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» праслов’янська
kargis «військо» прусська
кор (заст.) російська
кори́ть «корити» російська
кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» російська
чаръ «чари, чаклунство» русько-церковнослов’янська
кòрити «тс., робити зауваження» сербохорватська
кòрити се «докоряти один одному, сваритися» сербохорватська
carez «закид» середньобретонська
cuire «натовп» середньоірландська
koriť sa словацька
kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) словенська
корити «ганити, ображати» старослов’янська
кара́ти українська
ка́ра українська
коръ церковнослов’янська
kořiti «принижувати»«упокорюватися» чеська
kořiti se «принижувати»«упокорюватися» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України