КОРМ — ЕТИМОЛОГІЯ

потребує додаткової аргументації зіставлення з семантично віддаленими ірл. coirm, cuirm «пиво», гал. κου̃ρμι «вид пива», лат. cremor «слизуватий, густий сік» (КЭСРЯ 212; Фасмер II 329; Гамкрелидзе–Иванов 703; Pedersen Kelt. Gr. I 168);

псл. *^ъr̥mъ/*k^ъr̥ma / *k^ъr̥mo «корм, їжа», *k^ъr̥m-jа «тс.» (первісно як назва дії, словотворчо й семантично подібне до *ěd-ja «їжа»);

загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого пов’язується з іє. *(s)ker- «різати, краяти; рубати», представленим у дінд. kṛṇā́ti «ранить, вбиває», гр. κείρω (‹*κερ-ι̯ω) «стрижу, відрізую; зрубую; гризу, ковтаю; поїдаю, пожираю; знищую» (сюди ж належать семантично віддалені похідні утворення з формантом -m- типу κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κέρμα «відрізаний кусок, зокрема невелика монета, дрібні гроші»), двн. sceran «відтинати, відсікати», лит. skìrti «ділити, відділяти, розривати», псл. kora «кора», skora «шкура», *k^ъr̥nъ «короткий», споріднених з укр. кора́ «луб», [скі́ра] «шкіра», [корня́ти] «колоти, рубати, бити», причому псл. *k^ъr̥m(-ъ, -a, -ja) тлумачиться як давній дієприкметник теп. ч. з первісним значенням «щось відрізуване, зрубуване», найкраще збереженим у сучасному «підніжний корм, корм для худоби»;

як паралелі до розвитку семантики наводяться лат. carō «м’ясо» (спочатку «відрізаний кусок»), cēna «трапеза» (‹ іє. *kersnā ‹ *kertsnā- ‹ *kert-, засвідчене також псл. *č^ъr̥tǫ «ріжу», *čers-ti‹*čert-ti «різати», яким відповідають укр. че́рсти, начерта́ти, че́рта́), гр. δαΐς «бенкет; частування, страви», δαίΐζω «розділяю; розсікаю, розрубую; розриваю; спустошую; знищую» і фр. portion «частина; порція страви» (Петлева Этимология 1974, 16–29; Sławski II 80; SchusterŠewc 628; Bern. I 669; Šuman AfSlPh ЗО, 303; Коген ИОРЯС 23, 27–28);

іншими авторами зближується з псл. *skormъ / *skorma «жир, сало; їжа», представленим у др. скоромъ «жир, масло», укр. ско́ром «м’ясна або молочна їжа, заборонена для вживання у пісні дні», і припускається первісне значення «жир, жирна їжа» з огляду на схв. кṕмак «кабан», кр̀мача «свиноматка» (КЭСРЯ 212; Фасмер III 652–653; Brückner 496; Machek Recherches 38; Мартынов Этимология 1968, 17; Сл. и ие. аккомод. 155–156);

висловлюється думка про генетичний зв’язок псл. *k^ъr̥mъ / *k^ъr̥ma (‹*(s)k^ъr̥mъ / *(s)k^ъr̥ma) «корм, їжа» і *skormъ/ *skorma (‹ *(s)kormъ/ *(s)korma) «жир; їжа» з іє. *(s)ker-m-, що, як і *(s)krem-/ *(s)krəm (звідки псл. *krem-/*krom- «відтинати, відсікати; відділяти», укр. кре́мса́ти, кромса́ти, [кро́мити]), продовжує іє. *(s)ker «різати», засвідчене у псл. skora «шкура, шкіра», укр. [шкору́па], причому реконструюється семантичний розвиток «січка» (букв. «посічена солома, висівки») → «корм для худоби» → «корм, їжа» (Петлева Этимология 1974, 16–31);

пропонується також (з припущенням чергування задньоязичних) пов’язання з гр. κορέσκω «нагодовую», κόρος «нагодовування, ситість, пересичення», лит. šérti «годувати», šer̥mens, šer̥menys «поминки», прус. sermen «тс., тризна», лит. šãras (pãšaras) «корм для худоби, фураж», що, як і оск.-лат. caria (*k ̑er-i̯ā) «хліб», carēnsis «мірошник», оск. karanter «годуються, харчуються» та лат. Cerēs «Церера (богиня полів, землеробства, зернових культур); дари полів, жнива, врожай, зерно, хліб» (‹ праітальське *keres-), вірм. serm (sermn) «насіння; плем’я, покоління», ser «рід, плем’я, покоління; народження», виводяться від іє. *k ̑er- «рости; годувати» (Фасмер II 329; Преобр. І 356; Горяев 158; Sławski II 80; Brückner 220; Machek ESJČ 293, ESJČS 235; Schuster-Šewc 628; Младенов 265–266; Gołąb LP 16, 61; Agrell BS1 Laufst. 24; Bezzenberger BB 17, 222; Solmsen KZ 35, 483–484; Osthoff Parerga 58, 61–62; Fick I 422; Frisk I 918–919; Boisacq 495; Hrnout–Meillet I 116–117; Walde–Hofm. I 204–205; Джаукян 161, 188–189; Pokorny 577);

р. корм, [ко́рмля], бр. корм, [карма́, ко́рма], др. кормъ (кърмъ, коръмъ) «корм; харчі; вид данини, податку, збору, мита», п. [karma], karm (жін. р.), [karm] (чол. р.), ст. karḿ, [karmia], ч. krmě (кн.), заст. krmí, рідк. krm, слц. krm, [krma], вл. korm, korma, [kormo] «корм (зокрема, той, що приносить пташенятам дорослий птах)», нл. kjarm, kjarmo, болг. кърма́, м. крма, схв. кṕма, слн. kŕma, стсл. кръма «їжа», кръмлга «тс.», кръмити;

псл. *k^ъr̥ma «корма; стернове весло»;

з слов’янських мов виводяться рум. cîrmă «руль, штурвал; (перен.) кормило, кермо влади, керівництво», a cîrmuí «кермувати; скеровувати; управляти»;

запозиченнями з російської мови вважаються ч. заст. korma, слц. korma, болг. заст. ко́рма;

немає достатніх підстав з огляду на фонетичні труднощі зближувати слов’янські форми з позбавленими переконливої етимології гр. πρύμνᾰ (іон. гомер. πρύμνη) «корма; кормило» і πρέμνον «товстий край колоди, нижня частина стовбура; кряж, пень» (Младенов 266; Meillet RÉS 7, 7; Bern. I 668; Saussure MSL 7, 92; BSL 23, 86; Zupitza KZ 36, 59; Schwyzer KZ 63, 59; Boisacq 818) або з κυβερνάω «веду, керую» (Machek ESJČ 278, ESJČS 222; LP 5, 61–62; Holub–Lyer 252), що є словом не зовсім ясного походження;

потребує додаткової аргументації зіставлення з р. ко́рень «корінь» (Specht 140), як і припущення про зв’язок з р. корна́ть «обрізувати» (Pokorny 940; Преобр. І 355);

розглядається також як давнє похідне утворення, пов’язане чергуванням голосних з тим самим іє. *(s)ker«різати» і споріднене з псл. [*k^ъr̥m-ys-l-ъ/ *č^ьr̥myslъ/*č^ьr̥myslь] «коромисло», сх.сл. *k^ъr̥myslъ/k^ъr̥myslo «тс.», укр. коро́мисло «дерев’яна вигнута палиця; рід важеля» та віддаленішими лит. kártis «жердина» і псл. koryto, укр. кори́то (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Hinze ZfSl 17, 20–22; Sławski II 491–492; Brückner 257; KZ 68, 165);

найчастіше тлумачиться як той же ступінь розширеного формантом -mкореня іє. *(s)ker- «різати», що і в псл. *k^ъr̥mъ / k^ъr̥ma «корм, їжа», укр. корм «тс.», і пов’язується з гр. κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κορμός (ναυτικός) «весло», похідним, як і κέρμα «відрізаний шматок, зокрема дрібна монета», від κείρω (‹*κερ-ιω) «стрижу, відрізую; зрубую», спорідненого з дінд. kṛntáti «ріже», ав. kərəntaiti «тс.; здирає (шкіру)», лит. kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити», псл. *čersti (‹ *čert-ti) «різати», укр. че́рсти, з припущенням семантичного розвитку псл. *k^ъr̥ma «(відрізана) палиця, частина стовбура, жердина» → «весло, рульове весло» → «руль» → «місце на судні, де знаходиться руль» → «корма»;

остаточно не з’ясоване;

р. [корм] «корма», корма́, бр. карма́, др. корма (кърма, къръма) «тс.», ч. заст. korma «задня частина судна над кермом; кермо», слц. korma «задня частина судна над кермом», болг. кърма́ «тс.; стернове колесо, кормило», заст. кръма́ «кермо, кормило», корма (кн.) «тс.; корма», м. крма «корма; штурвал», схв. крма «штурвал (літака, планера); руль судна, стернове весло; (перен.) керівництво; [задня упряжка волів, якими скеровують рух плуга або воза]», поет. кр̑м «штурвал (літака, планера тощо)», рідк. кр̏ма «тс.; кермо; корма», слн. kŕmа «корма (судна)», kŕm «тс.; край судна», цсл. кръма «корма», стсл. кръма «тс.; кермо, руль»;

похідне від корм «їжа тварин» утворення, що виникло як калька лат. sagīna «корм, їжа; моховинка»;

назва зумовлена, мабуть, кормовими властивостями одного з близьких до моховинки лежачої (S. procumbens L.) видів цієї трави;

пор. подібне щодо семантики нвн. Mastkraut «моховинка», букв. «кормова трава»;

українське слово може розглядатись і як калька російського;

р. комбико́рм «тс.» є складноскороченим словом, утвореним з початкової частини слова комбини́рованный «комбінований» і з слова корм «корм, їжа тварин»;

очевидно, запозичення з російської мови;

бр. камбіко́рм «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. korba «кривошип; ручка, рукоятка, корба», як і ч. ст. kurba «корба», виводиться з нім. ст. Kurbe «тс. » (‹ свн. kurbe «ручка колодязя»), яке через двн. curba «тс.» і нар.-лат. *curba зводиться до лат. curvus (ж.p. curva) «кривий; зігнутий, скривлений, загнутий», мабуть, спорідненого з укр. [корта́тися] «поратися; мордуватися», а також псл. krivъ, укр. криви́й;

бр. ко́рба «кривошип», слц. [korba] «ручка»;

пов’язується також з коро́мисло (Трубачев Этимология 1972, 41);

подібний напрям семантичного розвитку виявляють похідні від корма (‹др. кърма) здавна, пор. др. кърмьчьствие «управління», р. ст. кормчая книга «звід церковних законів» (букв. «книга копмчого-стерничого, рульового»);

очевидно, похідне утворення від ко́рма́, яке початково мало значення «стерно, кормило», а потім через переносне вживання набуло значення «влада, владарювання», що згодом набрало сучасного ще вужчого (конкретнішого) семантичного відтінку;

псл. *k^ъr̥midlo «руль, весло; кормило», найвірогідніше, похідне від *k^ъr̥miti «управляти кермом, керувати» (представленого в стсл. кръмити, слн. kr̥miti, схв. кр̀мити «тс. »), що виводиться від *k^ъr̥ma «весло; руль; задня частина судна (човна)», від якого походить також укр. ко́рма́ «тс.»;

ч. слц. kormidlo, болг. корми́ло вважаються запозиченнями з російської мови;

р. корми́ло, др. кормило, къръмило, кърмило, ч. слц. kormidlo, болг. корми́ло, (поет.) кърми́ло «тс.», заст. кръми́ло «кермо», м. кормило «кермо (судна; велосипеда, автомобіля); влада, керівництво», схв. кòрмило, кр̀мило «тс.; (мн.) рульові пера у хвості птаха, пташиний хвіст», слн. krmílo «кормило», стсл. кръмило «тс., руль»;

запозичення з російської мови;

р. ко́рмчий «тс.», др. кормчий «стерновий; той, хто стоїть біля кормила правління», кормьчии, кормичии, кърмьчии, къръмьчии «тс.», як і схв. заст. [кр̀мчија] «священик, пастир», зводяться до стсл. кръмьчии, кръмчии (род. в. одн. кърмьчига, (мн.) кръмьчі) «стерновий», похідного від кръма «кермо; корма», спорідненого з укр. ко́рма́;

укр. [кормча́р] «керманич», найвірогідніше, утворене від основи кормч-, представленої в р. ко́рмчий, др. кормчии, кормчия «тс.»;

болг. кормчи́я «стерновий на судні» вважається видозміненим запозиченням з російської мови;

твердження про вплив гр. ὁ πρυμνητής «кормовий» (‹πρύμνη «корма») на утворення метафоричного значення у стсл. кръмьчи (Шанский ЭСРЯ II 8, 318) потребує додаткової аргументації, як і думка про те, що старослов’янська форма є словотворчою калькою гр. πηδάλιον «кормове весло, руль» (КЭСРЯ 212);

продуктивний для старослов’янської мови суфікс -үии (-vu) у словах типу кръмъчии, кръмьчии, крьмьчи, кьнигъγчии, коpабьчии виводиться від засвідченого вже всіма найдавнішими тюркськими пам’ятками агентивного суфікса тюрк. či (Вайан 232; Мейе ОЯ 412; Кульбакин Древний церковнославянский язык 1917, 186; Соболевский РФВ 1915/2, 402–403; Черных Истор. грам. русск. языка 1954, 321);

задовільної етимології не має;

пов’язується з ко́рма́, корми́га «ярмо» (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Петлева Этимология 1974, 29–30; Brückner 257; Sławski II 491);

виводиться також з гр. κρεμαστήρ «гак для казана» (Mikl. EW 171; ljapunov AfSlPh 9, 316), з рум. curmezíş (присл.) «поперек» (Karłowicz SWO 300), з р. [коломы́катъ] «вештатися» (КЭСРЯ 213), зіставлялося з дат. шв. karm «рамка» (Matzenauer LF 8, 202);

очевидно, первісним було значення «терези»;

р. коромы́сло, бр. каро́мысел, каро́мысла «тс.», ст. коромыслъ «терези (?)», п. koromysło (з укр.), каш. [čårmëslë] (чол. р. мн.);

результат видозміни закономірної звукової форми основи корма ( ‹кърма), яка зазнала зближення з запозиченою основою дієслова керува́ти;

р. [кирма] «велике стернове весло на носі і на кормі судна» (з укр.?), [кирмова́ть] «працювати стерновими веслами»;