КОРИТА — ЕТИМОЛОГІЯ

кори́то «дерев’яна довгаста посудина; річище; [панцир черепахи]»

пов’язання з псл. *kъr̥mъ «корм» і далі з гр. κόρος «нагодовування», κορέσκω «нагодовую» (Solmsen KZ 35, 483, 484; Osthoff Parerga 62) неприйнятне, як і виведення, з припущенням метатези, від лит. traukai «посудина», дісл. prô «корито» (Otrębski Idg. Forsch. 187; Machek ESJČS 223, ESJČ 279);
зіставлення з дінд. kárakaḥ «глечик», carúḥ «казан, горщик», дісл. huerr «казан» (Meillet MSL 9, 377) сумнівне;
псл. koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина»), здебільшого пов’язується, як і пізніші псл. *korьcь «посудина з кори; міра», укр. ко́ре́ць «тс.», з псл. *kor-, представленим у kora «кора», укр. кора́;
при цьому вважається спорідненим з лит. prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви», прус. рrаcartis «корито, діжа», лит. kar̃tis «корець, міра збіжжя», пов’язаними з лит. kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити», лтс. cìrst «рубати; тесати; сильно бити», що, як і псл. *kortъ/*kortь «раз», *čerslo (‹*čert-sl-o) «ніж, леміш», *čersti (‹*čert-ti) «різати, рубати», укр. чересло́, [че́рсти], продовжують іє. *(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати», утворене від *(s)ker«тс.», до якого зводяться також псл. skora «шкіра, шкура; [кора]», kora «кора», укр. [скі́ра], кора́;
до розвитку семантики «видовбана колода» → «водопійна колода; видовбана з колоди (з пня) посудина; жолоб» і «видовбаний вулик, човен» та «видовбана у землі виїмка» → «річище, яр, балка» пор. р. [комя́га] «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева», бр. [камя́га] «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля», і гр. σκάφη «корито, басейн, ванна; човен», лат. alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен»;
виводиться також (ЭССЯ 11, 121–126) з поєднання префіксального компонента ko- з віддієслівною формою -ryto (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» – ры́твина «вибоїна»);
рум. [corítă] «корито», нгр. καρούτα «тс.; діжка», алб. karrutë «тс.», тур. [korto], yr. koritó, як і пізніші нгр. κουτά (κορύτα) «вид рибальського човна», алб. koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен», вважаються запозиченнями з слов’янських мов;
зближення з р. ко́рень «корінь» (Фасмер II 343; Vondrák І 451, 489) менш певне;
р. коры́то, бр. кары́та, п. koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]», каш. koeréto, ku̯órəto «корито», ч. слц. koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик», вл. korto «канава, стік; корито», [koryto] «корито», [korytko] «тс.», нл. kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка», koryto «тс.», полаб. t’örǻi̯tə (ḱüråitö, t’örai̯tă, küöróitö) «діжа, корито», t’öråіtcă «коритце», болг. кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]», м. корито «корито; річище», схв. кòрито «тс.; корпус (судна)», слн. koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка», стсл. корыто «корито, жолоб», цсл. корытьцє «цистерна (для води)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корита́йка «черепашка беззубка, Anodonta» (зоол.)
корита́р «той, хто робить корита»
корита́рство «виготовлення корит»
кори́тка
кори́тко «коробка під кошем, через яку висипається зерно на жорна»
кори́тник «тс.»
кори́тниця «тс. Ж, ВеУг, ВеНЗн; коритна черепашка, Mactra Ж» (зоол.)
коритня́чка «черепаха; жаба, Bufo ВеНЗн» (зоол.)
кори́тува́тий «подібний до корита»
кори́тце «тс.; [мисочка Ж]»
коритча́ «мале корито»
коритя́ «невелике корито»
кори́тя́нка «черепаха»
кори́тята
кори́тятко «тс. »
кори́чуватий «коритоподібний, весь у вибоїнах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karrutë «тс.» албанська
koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен» албанська
камя́га «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» білоруська
кары́та білоруська
кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]» болгарська
korto «канава, стік; корито» верхньолужицька
koryto «корито» верхньолужицька
korytko «тс.» верхньолужицька
κόρος «нагодовування» грецька
κορέσκω «нагодовую» грецька
σκάφη «корито, басейн, ванна; човен» грецька
kárakaḥ «глечик» давньоіндійська
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
prô «корито» давньоісландська
huerr «казан» давньоісландська
*(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати» індоєвропейська
*(s)ker «тс.» індоєвропейська
koeréto «корито» кашубський
ku̯órəto «корито» кашубський
caudica «видовбаний з колоди човен» латинська
caudex «стовбур; колода, паля» латинська
alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен» латинська
cìrst «рубати; тесати; сильно бити» латиська
traukai «посудина» литовська
prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви» литовська
kar̃tis «корець, міра збіжжя» литовська
kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити» литовська
корито «корито; річище» македонська
kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
koryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
καρούτα «тс.; діжка» новогрецька
κουτά «вид рибальського човна» (κορύτα) новогрецька
κορύτα новогрецька
t'örǻi̯tə «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
t'öråіtcă «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
ḱüråitö полабська
t'örai̯tă полабська
küöróitö полабська
koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]» польська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм» праслов’янська
koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина») праслов’янська
*korьcь «посудина з кори; міра» праслов’янська
*kor- праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*kortъ «раз» праслов’янська
*čerslo «ніж, леміш» (‹*čertsl-o) праслов’янська
*čert-sl-o «різати, рубати» (‹*čert-ti) праслов’янська
skora «шкіра, шкура; [кора]» праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*kortь «раз» праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
ko- (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» -- ры́твина «вибоїна») праслов’янська
-ryto праслов’янська
рrаcartis «корито, діжа» прусська
комя́га «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева» російська
корытвина російська
ры́твина російська
ко́рень «корінь» російська
коры́то російська
corítă «корито» румунська
кòрито «тс.; корпус (судна)» сербохорватська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» словацька
koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка» словенська
корыто «корито, жолоб» старослов’янська
korto турецька
koritó угорська
ко́ре́ць «тс.» українська
кора́ українська
чересло́ українська
че́рсти українська
скі́ра українська
кора́ українська
корытьцє «цистерна (для води)» церковнослов’янська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» чеська

ко́ре́ць «кухоль чи ківш із держаком, [чашка]; стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина] СУМ, Г, Ж, Л; [кушка] ДзАтл І»«корець»«жолобки на колесі водяного млина» (мн.)

псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;
менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);
викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);
р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́рці «тс.»
кі́рчик «маленький корець»
коре́чник «водяний млин із наливним колесом»
кори́ць «кушка»
корці́вка «нижня дошка в корці колеса водяного млина»
корцува́ти «давати корець збіжжя» (про копу снопів)
корча́к «тс.»
ко́рчик
корчі́вка «тс.»
коря́к «посудина з ручкою для зачерпування; кухоль або ківш із держаком; черпак для вихлюпування води з човна; черпак для набирання зерна, борошна; міра сипких тіл; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина; кобза, бандура Я; опуклий бік у бандури, протилежний струнам Я]»«водяний млин із наливним колесом» (у словосполученні [к. млин] )
корячко́вий «ковшовий»
корячо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]» білоруська
kórc «міра зерна» верхньолужицька
kōr «міра зерна» гебрайська
κόρος «міра» грецька
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
khāráḥ «певна міра місткості» давньоіндійська
core давньоірландська
coire давньоірландська
hverr «казан» давньоісландська
pair «тс.» кімрська
korec «будка для шпаків на дереві» моравське
kórc «міра зерна» нижньолужицька
t'örəc «тс.» (tjératz) полабська
korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки» польська
korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля» (ст.) польська
korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)» праслов’янська
korъ «міра пшениці; корито; кора» (korь) праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
korь праслов’янська
ко́ре́ц «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна» російська
korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]» словацька
kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса» словенська
корьць «міра (пшениці)» старослов’янська
кора́ українська
кори́то українська
korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)» чеська
kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля» (ст.) чеська
korec чеська

ко́рма́ «задня частина судна, човна СУМ, Г; [весло, руль, кермо Ж]»

псл. *kъr̥ma «корма; стернове весло»;
остаточно не з’ясоване;
найчастіше тлумачиться як той же ступінь розширеного формантом -mкореня іє. *(s)ker- «різати», що і в псл. *kъr̥mъ / kъr̥ma «корм, їжа», укр. корм «тс.», і пов’язується з гр. κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κορμός (ναυτικός) «весло», похідним, як і κέρμα «відрізаний шматок, зокрема дрібна монета», від κείρω (‹*κερ-ιω) «стрижу, відрізую; зрубую», спорідненого з дінд. kṛntáti «ріже», ав. kərəntaiti «тс.; здирає (шкіру)», лит. kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити», псл. *čersti (‹ *čert-ti) «різати», укр. че́рсти, з припущенням семантичного розвитку псл. *kъr̥ma «(відрізана) палиця, частина стовбура, жердина» → «весло, рульове весло» → «руль» → «місце на судні, де знаходиться руль» → «корма»;
розглядається також як давнє похідне утворення, пов’язане чергуванням голосних з тим самим іє. *(s)ker«різати» і споріднене з псл. [*kъr̥m-ys-l-ъ/ *čьr̥myslъ/*čьr̥myslь] «коромисло», сх.сл. *kъr̥myslъ/kъr̥myslo «тс.», укр. коро́мисло «дерев’яна вигнута палиця; рід важеля» та віддаленішими лит. kártis «жердина» і псл. koryto, укр. кори́то (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Hinze ZfSl 17, 20–22; Sławski II 491–492; Brückner 257; KZ 68, 165);
потребує додаткової аргументації зіставлення з р. ко́рень «корінь» (Specht 140), як і припущення про зв’язок з р. корна́ть «обрізувати» (Pokorny 940; Преобр. І 355);
немає достатніх підстав з огляду на фонетичні труднощі зближувати слов’янські форми з позбавленими переконливої етимології гр. πρύμνᾰ (іон. гомер. πρύμνη) «корма; кормило» і πρέμνον «товстий край колоди, нижня частина стовбура; кряж, пень» (Младенов 266; Meillet RÉS 7, 7; Bern. I 668; Saussure MSL 7, 92; BSL 23, 86; Zupitza KZ 36, 59; Schwyzer KZ 63, 59; Boisacq 818) або з κυβερνάω «веду, керую» (Machek ESJČ 278, ESJČS 222; LP 5, 61–62; Holub–Lyer 252), що є словом не зовсім ясного походження;
запозиченнями з російської мови вважаються ч. заст. korma, слц. korma, болг. заст. ко́рма;
з слов’янських мов виводяться рум. cîrmă «руль, штурвал; (перен.) кормило, кермо влади, керівництво», a cîrmuí «кермувати; скеровувати; управляти»;
р. [корм] «корма», корма́, бр. карма́, др. корма (кърма, къръма) «тс.», ч. заст. korma «задня частина судна над кермом; кермо», слц. korma «задня частина судна над кермом», болг. кърма́ «тс.; стернове колесо, кормило», заст. кръма́ «кермо, кормило», корма (кн.) «тс.; корма», м. крма «корма; штурвал», схв. крма «штурвал (літака, планера); руль судна, стернове весло; (перен.) керівництво; [задня упряжка волів, якими скеровують рух плуга або воза]», поет. кр̑м «штурвал (літака, планера тощо)», рідк. кр̏ма «тс.; кермо; корма», слн. kŕmа «корма (судна)», kŕm «тс.; край судна», цсл. кръма «корма», стсл. кръма «тс.; кермо, руль»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корма́ч «керманич»
ко́рмо «руль, корабельне стернове весло» (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kərəntaiti «тс.; здирає (шкіру)» авестійська
карма́ білоруська
ко́рма (заст.) болгарська
кърма́ «тс.; стернове колесо, кормило» болгарська
кръма́ «кермо, кормило» (заст.) болгарська
корма «тс.; корма» (кн.)(заст.) болгарська
κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина» грецька
κέρμα «відрізаний шматок, зокрема дрібна монета» грецька
κείρω грецька
*κερ-ιω грецька
ναυτικός грецька
πρύμνᾰ «корма; кормило» (іон. гомер. πρύμνη) грецька
πρέμνον «товстий край колоди, нижня частина стовбура; кряж, пень» грецька
κυβερνάω «веду, керую» грецька
kṛntáti «ріже» давньоіндійська
корма «тс.» (кърма, къръма) давньоруська
кърма давньоруська
къръма давньоруська
*(s)ker- «різати» індоєвропейська
*(s)ker «різати» індоєвропейська
πρύμνη (гомер.) іонійський
kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити» литовська
kártis «жердина» литовська
крма «корма; штурвал» македонська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥ma «корма; стернове весло» праслов’янська
-m праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм, їжа» праслов’янська
*čersti «різати» (‹ *čert-ti) праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥ma «(відрізана) палиця, частина стовбура, жердина» праслов’янська
k<SUP>ъ</SUP>r̥ma праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥m-ys-l-ъ «коромисло» праслов’янська
koryto праслов’янська
*č<SUP>ь</SUP>r̥myslъ праслов’янська
*č<SUP>ь</SUP>r̥myslь праслов’янська
ко́рень «корінь» російська
корна́ть «обрізувати» російська
корм «корма» російська
корма́ російська
cîrmă «руль, штурвал; (перен.) кормило, кермо влади, керівництво» румунська
cîrmuí «кермувати; скеровувати; управляти» румунська
крма «штурвал (літака, планера); руль судна, стернове весло; (перен.) керівництво; [задня упряжка волів, якими скеровують рух плуга або воза]» сербохорватська
кр̑м «штурвал (літака, планера тощо)» сербохорватська
кр̏ма «тс.; кермо; корма» сербохорватська
korma словацька
korma «задня частина судна над кермом» словацька
kŕmа «корма (судна)»«тс.; край судна» словенська
kŕm «корма (судна)»«тс.; край судна» словенська
кръма «тс.; кермо, руль» старослов’янська
корм «тс.» українська
че́рсти українська
коро́мисло «дерев’яна вигнута палиця; рід важеля» українська
кори́то українська
кръма «корма» церковнослов’янська
korma (заст.) чеська
korma «задня частина судна над кермом; кермо» (заст.) чеська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥myslъ «тс.» ?
k<SUP>ъ</SUP>r̥myslo ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України