КОРАН — ЕТИМОЛОГІЯ
кора́н «священна книга мусульман»
р. кора́н;
запозичене з арабської мови, очевидно, через тюркське посередництво (пор. тур. kuran «тс.»);
ар. qur’ān (qor’ān) «коран» (букв. «читання, декламація») пов’язане з дієсловом qara’a «читав, декламував», спорідненим, можливо, з арам. qĕrā «кликав, називав; декламував, читав»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
koran
koran
korán
korán
korán
кȍрāн
кара́н
коран
кора́н
куранъ
(XVI ст.)
курганъ
(XV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qur'ān «коран» (qor’ān)(букв. «читання, декламація») | арабська |
| qor'ān «читав, декламував» | арабська |
| q<SUP>ĕ</SUP>rā «кликав, називав; декламував, читав» | арамейська |
| kuran | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України