КОПНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
копа́ти
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіпе́ць
«горбок»
кіпни́на
«купка землі, нарита кротом»
копа́ка
«сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля
«копальниця»
копани́на
«марудне копання»
копани́ця
«вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування»
(у виразі окіпна рослина )
копа́тися
«довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити
«копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п
«перекопане місце»
переко́п
«тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий
«підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище
«поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи
«розкопки»
розко́пини
«тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць
«ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць
«межовий знак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kep «обтісую камені» | албанська |
| капа́ць | білоруська |
| копа́я | болгарська |
| kopać | верхньолужицька |
| κόπτω «ударяю, рубаю, колю» | грецька |
| σκάπτω «рию, копаю» | грецька |
| копати | давньоруська |
| scapulae «лопатки» | латинська |
| kapât «сікти, колоти» | латиська |
| kapóti «колоти, рубати» | литовська |
| копа | македонська |
| kopaś | нижньолужицька |
| kopać | польська |
| kopati | праслов’янська |
| копа́ть | російська |
| кòпати | сербохорватська |
| kopať | словацька |
| kopáti | словенська |
| копати | старослов’янська |
| kopati | чеська |
| skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) | ? |
ко́па́ти «ударяти, бити, штовхати ногою; брикати, хвицати (про тварин)»
псл. kopati «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова kopati «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами;
можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова kopati «бити» (чимсь гострим);
пор. лит. kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю»;
п. вл. kopać «бити (ногою)», ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́пкати
«тс.»
ко́пну́ти
«вибити; штовхнути, ударити (ногою кого-н.)»
ко́пнутися
(у виразі к. до чого «старанно взятися за щось»)
копня́к
«удар ногою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kopać «бити (ногою)» | верхньолужицька |
| κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю» | грецька |
| kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю» | латиська |
| kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | литовська |
| копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня) | македонська |
| kopaś | нижньолужицька |
| kopać «бити (ногою)» | польська |
| kopati «бити ногою в землю» | праслов’янська |
| kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня) | сербохорватська |
| kopať | словацька |
| kopati | чеська |
| kopati «рити (землю тощо)» | ? |
| kopati «бити» (чимсь гострим) | ? |
| kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України