КОПИТА — ЕТИМОЛОГІЯ

р. копы́то, ст. рідк. копато, бр. капы́т (чол. р.), [капы́то], др. копыто, п. kopyto «копито», ч. kopyto «тс.; (ст.) взуття на дерев’яній підошві», слц. kopyto «копито», вл. kopyto «тс.», нл. kopyto «тс.; підковка на каблуках, підкова», болг. копи́то «копито тварин», м. копито «тс.», схв. кòпито «тс.; [колодка]», кòпита (жін. р.), слн. kopíto «тс.: приклад гвинтівки», цсл. копыто «копито»;

псл. kopyto «копито тварин; (перен.) колодка», пов’язане з дієсловом kopati «копати»;

далі припускається зв’язок з дінд. śaphá- «копито; пазур», ав. safa «копито коня», двн. huof «копито» (Machek ESJČ 276; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 153–154);

результат контамінації слів ра́тиця і копи́т;

значення «брикатися», очевидно, виникло в результаті жартівливого вживання слова, можливо, зближеного з копи́то;

значення «вітатися» розвинулось на основі значення «запитувати один одного про здоров’я, про справи (при зустрічі)» (напр., «як ся маєте?»);

похідне утворення від пита́ти;

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);

споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;

лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;

зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);

р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;

псл. *kopytьnikъ «Asarum», очевидно, похідне від kopyto «копито»;

назва зумовлена подібністю листя до копита;

р. [копы́тник,, копы́тень], бр. [капы́тнік], п. kopytnik, kopytlnik, kopylnik, [kopelnik, kopernik, kopytniak], ст. kopydlnik, ч. kopytník, ст. kopydlník, слц. kopytník «тс.», вл. kopytnik «підбіл, Tussilago L.», болг. копи́тник «копитник», [копи́тня́к], м. копиден, копидан, схв. [kòpitnīk], kòpitnjāk, kòpito, слн. kopítnik «тс.»;