КОПИТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
копи́то́ «рогове утворення в кінці ноги в деяких ссавців; [колодка]»
р. копы́то, ст. рідк. копато, бр. капы́т (чол. р.), [капы́то], др. копыто, п. kopyto «копито», ч. kopyto «тс.; (ст.) взуття на дерев’яній підошві», слц. kopyto «копито», вл. kopyto «тс.», нл. kopyto «тс.; підковка на каблуках, підкова», болг. копи́то «копито тварин», м. копито «тс.», схв. кòпито «тс.; [колодка]», кòпита (жін. р.), слн. kopíto «тс.: приклад гвинтівки», цсл. копыто «копито»;
псл. kopyto «копито тварин; (перен.) колодка», пов’язане з дієсловом kopati «копати»;
далі припускається зв’язок з дінд. śaphá- «копито; пазур», ав. safa «копито коня», двн. huof «копито» (Machek ESJČ 276; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 153–154);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зкопити́тися
«вивихнути бабку»
(про коня)
ізкопить
«вивих бабки у коня»
копи́т
«копито»
(чол. р.)
копита́ти
«бити; стукати»
копиткóве
«збір, податок (біля шлагбаума) за копитних тварин»
копиткова́тий
«схожий на копито»
копитне́
«тс.»
копи́тний
копи́тні
копитце́
«котушка з спеченого тіста, що дають вівцям для запобігання хворобам»
копитя́р
«виготовлювач колодок»
скопити́тисяі
«спіткнутися, підвернути копито»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
safa «копито коня» | авестійська |
huof «копито» | давньоверхньонімецька |
śaphá- «копито; пазур» | давньоіндійська |
kopyto «копито тварин; (перен.) колодка» | праслов’янська |
kopati «копати» | ? |
ра́копи́т «ратиця»
результат контамінації слів ра́тиця і копи́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́копитиця
ра́копітень
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ра́тиця | українська |
копи́т | українська |
опи́туватися «вітатися Ж; брикатися ЛексПол»
значення «брикатися», очевидно, виникло в результаті жартівливого вживання слова, можливо, зближеного з копи́то;
значення «вітатися» розвинулось на основі значення «запитувати один одного про здоров’я, про справи (при зустрічі)» (напр., «як ся маєте?»);
похідне утворення від пита́ти;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
значення «брикатися» | ? |
копи́то | ? |
значення «вітатися» | ? |
значення «запитувати один одного про здоров’я, про справи (при зустрічі)» (напр., «як ся маєте?») | ? |
пита́ти | ? |
копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»
псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коп'я́к
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
ко́пень
«місяць серпень»
копи́льник
«той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити
«нагромаджувати»
копи́цьке
«хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити
«складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник
«машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник
«півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник
«тс.»
копля́к
«залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна
«копа снопів»
ко́пний
«[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник
«член копного суду»
(заст.)
копнитель
«помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач
«тс.»
копови́й
«громадський»
копови́к
«50 копійок»
(заст.)
копови́ця
«вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться»
(рідк.)
копо́ви́щеі
«місцевість і місце, де відбувався копний суд»
накіпча́сто
«купами»
накопи́чити
«поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий
«повний з верхом»
питки́пень
«тс.»
підкі́пка
«літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята
«тс.»
(мн.)(Me)
покопи́ти
«скласти у копи»
ск'тщик
«селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі»
(іст.)
скі́плина
«частина врожаю, що віддавалася за оренду землі»
(іст.)
скі́пщина
скоп
«скупчення»
скопити
«нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище
«тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на
«третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом
«гуртом»
ско́пщина
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» | білоруська |
ко́па́ «копа, копиця» | болгарська |
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | верхньолужицька |
копа «міра, 60 штук» | давньоруська |
kaps «60 штук; могила» | латиська |
kapa «тс.» | латиська |
kãpas «могила» | литовська |
kōpos «дюни» (мн.) | литовська |
kapà «копа; 60 штук» | литовська |
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | нижньолужицька |
ťǘpă «копа (60 штук)» | полабська |
kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» | польська |
kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» | праслов’янська |
копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» | російська |
кȍпа | сербохорватська |
кȍпа «скирта, копиця» | сербохорватська |
kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» | словацька |
kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» | словенська |
kůpa | українська |
м «стіжок сіна, скирта» | українська |
копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» | українська |
kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» | чеська |
kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») | ? |
kapaĩ «кладовище» | ? |
kapuole «купа» | ? |
kopà «велика кількість» | ? |
kõpti «згромаджувати докупи» | ? |
куп | ? |
ку́па | ? |
kópa «тс.» (kopa) | ? |
копи́тни́к «копитняк, Asarum L.» (бот.)
псл. *kopytьnikъ «Asarum», очевидно, похідне від kopyto «копито»;
назва зумовлена подібністю листя до копита;
р. [копы́тник,, копы́тень], бр. [капы́тнік], п. kopytnik, kopytlnik, kopylnik, [kopelnik, kopernik, kopytniak], ст. kopydlnik, ч. kopytník, ст. kopydlník, слц. kopytník «тс.», вл. kopytnik «підбіл, Tussilago L.», болг. копи́тник «копитник», [копи́тня́к], м. копиден, копидан, схв. [kòpitnīk], kòpitnjāk, kòpito, слн. kopítnik «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копатень
ко́пи́тень
копити́
копитки́
копитня́к
копитці
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
капы́тнік | білоруська |
копи́тник «копитник» | болгарська |
kopytnik «підбіл, Tussilago L.» | верхньолужицька |
копиден | македонська |
kopytnik | польська |
kopytlnik | польська |
kopylnik | польська |
*kopytьnikъ «Asarum» | праслов’янська |
копы́тник | російська |
kòpitnīk | сербохорватська |
kòpitnjāk | сербохорватська |
kòpito | сербохорватська |
kopytník «тс.» | словацька |
kopítnik «тс.» | словенська |
копы́тень | українська |
kopelnik | українська |
kopernik | українська |
kopytniak | українська |
копи́тня́к | українська |
копидан | українська |
kopytník | чеська |
kopyto «копито» | ? |
kopydlnik | ? |
kopydlník | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України