КОНУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кону́ра «буда; тісне й брудне приміщення»
остаточно не з’ясоване;
вважалось утвореним із словотворчого ՝ компонента ко- (ка-), яку коверзува́ти, ка́верза, і основи *нура «нора», як п. ст. nura «тс.» (Mikl. EW 153, 213; Otrębski ŻW 275);
виводилось від калм. χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо», монг. qonugur (Bern. I 483) або монг. Конох «ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55);
зіставлялося з лат. canis «собака» (Matzenauer 194);
р. конура́, канура́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кану́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо» | калмицька |
canis «собака» | латинська |
qonugur | монгольська |
Конох «ночувати» | монгольська |
nura «тс.» | польська |
конура́ | російська |
канура́ | українська |
ко- (ка-) | ? |
яку коверзува́ти | ? |
ка́верза | ? |
*нура «нора» | ? |
nura «тс.» | ? |
конуур «місце ночівлі тварин» | ? |
коу́рка «гнідко, гнідаш» (віща)] (назва коня в усній народній творчості)
р. кау́рка, заст. коу́рка «тс.», кау́рый (заст. коу́рый) «буланий»; – очевидно, запозичення з тюркських мов (дтюрк. qoŋur «рудуватий, каштановий; брунатний, буланий», каз. конур «жовто-бурий, буланий», тур. konur «смуглявий, каштановий», чув. хӑмӑp «бурий, коричневий, карий». – Шанский ЭСРЯ II 8, 99; Фасмер II 211; Шипова 173; Преобр. І 302, 372; Дмитриев 560; Räsänen Versuch 280–281; Егоров 291;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
qoŋur | давньотюркська |
конур | казахська |
кау́рка | російська |
коу́рка «тс.» (заст.) | російська |
кау́рый (заст.) | російська |
коу́рый (заст.) | російська |
konur | турецька |
хӑмӑp | чуваська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України