КОНУРА — ЕТИМОЛОГІЯ

кону́ра «буда; тісне й брудне приміщення»

остаточно не з’ясоване;
вважалось утвореним із словотворчого ՝ компонента ко- (ка-), яку коверзува́ти, ка́верза, і основи *нура «нора», як п. ст. nura «тс.» (Mikl. EW 153, 213; Otrębski ŻW 275);
виводилось від калм. χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо», монг. qonugur (Bern. I 483) або монг. Конох «ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55);
зіставлялося з лат. canis «собака» (Matzenauer 194);
р. конура́, канура́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кану́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо» калмицька
canis «собака» латинська
qonugur монгольська
Конох «ночувати» монгольська
nura «тс.» польська
конура́ російська
канура́ українська
ко- (ка-) ?
яку коверзува́ти ?
ка́верза ?
*нура «нора» ?
nura «тс.» ?
конуур «місце ночівлі тварин» ?

коу́рка «гнідко, гнідаш» (віща)] (назва коня в усній народній творчості)

р. кау́рка, заст. коу́рка «тс.», кау́рый (заст. коу́рый) «буланий»; – очевидно, запозичення з тюркських мов (дтюрк. qoŋur «рудуватий, каштановий; брунатний, буланий», каз. конур «жовто-бурий, буланий», тур. konur «смуглявий, каштановий», чув. хӑмӑp «бурий, коричневий, карий». – Шанский ЭСРЯ II 8, 99; Фасмер II 211; Шипова 173; Преобр. І 302, 372; Дмитриев 560; Räsänen Versuch 280–281; Егоров 291;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
qoŋur давньотюркська
конур казахська
кау́рка російська
коу́рка «тс.» (заст.) російська
кау́рый (заст.) російська
коу́рый (заст.) російська
konur турецька
хӑмӑp чуваська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України