КОНАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кона́р «груба гілка, що росте від стовбура дерева»
псл. [konarъ], очевидно, пов’язане з *kъnъ «обрубаний стовбур дерева» (п. kien «тс.»);
менш переконливе пов’язання з псл. konъ «кінець» (Bern. I 557) або з ч. [klomeň (glomeň)] «гілляка» (Machek ESJČ 272);
думка про запозичення в українську мову з польської (Онышкевич Исслед. п. яз. 243) необґрунтована;
п. konar «груба гілка, що росте з самого кореня», ч. (мор.) слц. konár «гілляка, особливо груба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кона́ри
(мн.)
конари́стий
«гіллястий»
ко́нора
«основне відгалуження дерева; один з двох чи кількох стовбурів, що ростуть з одного кореня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| konar «груба гілка, що росте з самого кореня» | польська |
| konarъ | праслов’янська |
| konъ «кінець» | праслов’янська |
| klomeň «гілляка» (glomeň)] (Machek ESJČ 272) | чеська |
| слц. konár «гілляка, особливо груба» (мор.) | чеська |
| *kъnъ «обрубаний стовбур дерева» (п. kien «тс.») | ? |
ґо́внар «поламане старе дерево»
очевидно, результат діалектної видозміни форми [кона́р] «товста гілляка» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кона́р «товста гілляка» | ? |
конара́ «отара овець, відгодована для різання»
тур. kanara «бойня, різниця» є похідним від kan «кров», спорідненого з кумик. балкар. карач. kan;
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України