КОНАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;

пов’язання з гр. κονέω, ἐγκονέω «поспішаю», διακονέω «служу; роблю послуги» (Machek ESJČ 272) позбавлене підстав;

р. [кона́ть, кана́ть] «кінчати, знищувати; мучити», [кона́ть] «вершити, робити; умирати», [кона́ться] «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь робити», докона́ть «доконати», бр. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», [конова́ць] «визначати», п. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», ч. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», слц. konať «виконувати, робити», вл. Ikonać] «виконувати; кінчати», нл. ст. kónaś «кінчати; убивати; відплачувати», схв. [dokònati] «закінчити», слн. [konáti] «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. wykonać, як і ч. vykonati, слц. vykonať, вл. wykonać, нл. ст. wykonaś, є похідним утворенням від konać (konati) «конати, (ст.) викінчувати», спорідненого з укр. кона́ти;

бр. выканаць;

похідне утворення від др. поконъ «початок» (пор. п. [pokon] «тс.»), яке складається з префікса по- і кореня кон- «початок» (і «кінець»), того самого, що й у словах зако́н, кона́ти, кіне́ць тощо;

р. испоко́н, бр. спако́н, [успако́н];

запозичення з польської мови;

п. doskonały «прекрасний, ідеальний», як і ч. слц. dokonalý «довершений», нл. dokonały «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова псл. konati «закінчити, виконати», що відповідає укр. кона́ти;

первісне значення «завершений, виконаний, викінчений»;

р. доскона́льный «справжній, точний», бр. даскана́лы «довершений; детальний»;

очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми обкарна́ти «обрізати, обстригти», зближеної з основою дієслова (до)кона́ти «закінчити»;

очевидно, калька п. przekonać «довести до кінця, довершити; переконати», похідного від konać «конати; викінчувати; довершувати», спорідненого з укр. кона́ти;

бр. перакана́ць;

псл. konъ похідне від *čęti «почати», що має спільний корінь із zakonъ «закон»;

споріднене з лтс. atkan «знову» (‹балт. *kana-), дінд. kanīnaḥ «молодий», kanya «дівчина»;

р. кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]», бр. кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі», др. конъ «мета», п. pokon «[початок]; (ст.) кінець», ч. ст. dokona «до кінця, повністю», слц. napokon «нарешті, кінець кінцем», нл. kón «зовнішність, вигляд; термін, строк», схв. кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця»), ùскон «початок»;

очевидно, експресивне утворення, пов’язане з кона́ти «вмирати», [кана́ти] «гинути»;

початкове х- підсилює афективність слова;