КОН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кін «місце гри; сцена; (заст.) місце публічного покарання; [кут] Ж»
псл. konъ похідне від *čęti «почати», що має спільний корінь із zakonъ «закон»;
споріднене з лтс. atkan «знову» (‹балт. *kana-), дінд. kanīnaḥ «молодий», kanya «дівчина»;
р. кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]», бр. кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі», др. конъ «мета», п. pokon «[початок]; (ст.) кінець», ч. ст. dokona «до кінця, повністю», слц. napokon «нарешті, кінець кінцем», нл. kón «зовнішність, вигляд; термін, строк», схв. кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця»), ùскон «початок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон
«сцена»
ко́нати
«міряючись руками на палиці, розподіляти ролі при грі у м’яча»
кона́тий
«кутастий»
кони́ти
«класти певним способом палицю на кону»
ко́новий
коня́стий
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі» | білоруська |
kanīnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
kanyā́ «дівчина» | давньоіндійська |
конъ «мета» | давньоруська |
atkan «знову» (‹балт. *kana-) | латиська |
kón «зовнішність, вигляд; термін, строк» | нижньолужицька |
pokon «[початок]; (ст.) кінець» | польська |
konъ «почати» | праслов’янська |
zakonъ «закон» | праслов’янська |
*čęti | праслов’янська |
кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]» | російська |
кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця») | сербохорватська |
ùскон «початок» | сербохорватська |
napokon «нарешті, кінець кінцем» | словацька |
dokona «до кінця, повністю» | чеська |
dokona «до кінця, повністю» | ? |
кінь «Equus L.» (зоол.)
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
псл. konь, – не зовсім ясне;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
конь | білоруська |
кон | болгарська |
kón | верхньолужицька |
κάπρος «кабан» | грецька |
конь | давньоруська |
*konko- «кінь» | кельтські |
caper «цап» | латинська |
коњ | македонська |
koń | нижньолужицька |
koń | польська |
skopiti «каструвати» | праслов’янська |
komonь «кінь» | праслов’янська |
kobyla | праслов’янська |
konь | праслов’янська |
конь | російська |
кȍњ | сербохорватська |
kôň | словацька |
kònj | словенська |
конь | старослов’янська |
комонь | українська |
коби́ла | українська |
kůň | чеська |
консервати́вний
н. konservatiív, англ. conservative походять від фр. ст. conservaţif, яке зводиться до лат. cōnservātīvas «охоронний, зберігаючий», пов’язаного з дієсловом cōnservo «бережу, зберігаю, охороняю»;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. консервати́вный, бр. кансерваты́ўны, п. konserwatywny, ч. konzervativní, слц. konzervatívny, вл. konserwatiwny, болг. консервати́вен, м. Конзервати́вен, схв. кȍнзерватūван, слн. konservatíven, konzervatíven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон
консервати́зм
консерва́тор
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
conservative | англійська |
кансерваты́ўны | білоруська |
консервати́вен | болгарська |
konserwatiwny | верхньолужицька |
cōnservātīvas «охоронний, зберігаючий» | латинська |
Конзервати́вен | македонська |
konservatiív | німецька |
konserwatywny | польська |
консервати́вный | російська |
кȍнзерватūван | сербохорватська |
konzervatívny | словацька |
konservatíven | словенська |
konzervatíven | словенська |
conservaţif | французька |
konzervativní | чеська |
conservaţif | ? |
cōnservo «бережу, зберігаю, охороняю» | ? |
кі́нва «кухоль, цебрик»
походження німецького слова не з’ясоване;
менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; Machek ESJČS 218; Bern. I 558) з свн. kanne «тс.»;
найімовірніше, джерелом слова є двн. channa (нвн. Kanne) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який відповідає давньому германському а, і звукосполучення ev (пор. укр. це́рква, п. cerkiew);
запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
р. [ко́новь] «глек», [ко́новка] «тс.», бр. ко́наўка «кухоль», п. konew «кінва», ч. konev, [konva], слц. kanva, [konva], полаб. ťönåi, слн. kónva «тс.», стсл. конобъ «казан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко
коні
ко́ноб
«цебер»
коно́вець
коно́вка
коновля
коновок
коно́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́наўка «кухоль» | білоруська |
channa «глек» (нвн. Kanne) | давньоверхньонімецька |
Kanne | нововерхньонімецька |
ťönåi | полабська |
cerkiew | польська |
konew «кінва» | польська |
ко́новь «глек» | російська |
ко́новка «тс.» | російська |
kanne «тс.» | середньоверхньнімецька |
kanva | словацька |
konva | словацька |
kónva «тс.» | словенська |
конобъ «казан» | старослов’янська |
це́рква | українська |
konev | чеська |
konva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України