КОМОНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
комо́нь «кінь» (заст.)
пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);
зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. komonь;
р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
к
«вершник; власник коня; стайня»
комани́ця
«похітлива безплідна жінка»
комени́ця
«тс.»
коменне́
«податок з верхового коня»
(заст.)
коми́нниця
«безплідна корова; безплідна жінка»
ком́нниця
«тс.»
комо́н
«тс.»
комони́ця
«похітлива кобила; безплідна жінка»
комо́нний
«який їде на коні»
(заст.)
комо́нник
«вершник»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens) | давньоіндійська |
| комонь «кінний загін; вершник» (іст.) | давньоруська |
| Hummel (назва бика) | нововерхньонімецька |
| humre «тихо іржати» | норвезька |
| konь (‹*komnь) | праслов’янська |
| komonь | праслов’янська |
| camnet «кінь» | прусська |
| комонь «тс.» | старослов’янська |
| komoň «кінь» | чеська |
| кінь | ? |
| ко́мо́нь «кінь» (у піснях) | ? |
| komon(n)ik «вершник» (з др.?) | ? |
кумани́ка «ожина несійська (ведмежина), Rubus nessensis W. Hall.» (бот.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. кумани́ка «тс.» походить, мабуть, від давнішого [комони́ка] «ожина», пов’язаного з [ко́мо́нь] «кінь» (укр. комо́нь), отже, означає буквально «кінська ягода»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кумани́ка «тс.» | російська |
| комони́ка «ожина» | ? |
| ко́мо́нь «кінь» (укр. комо́нь) | ? |
| буквально «кінська ягода» | ? |
кінь «Equus L.» (зоол.)
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
псл. konь, – не зовсім ясне;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| konь | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
кому́шка «заяча конюшина багатолиста, Anthyllis polyphylla Kit. (Anthyllis vulneraria L.)» (бот.)
неясне;
можливо, результат видозміни вихідної форми, пов’язаної з комо́нь «кінь» (пор. [комони́ця] «конюшина»),;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| комо́нь «кінь» (пор. [комони́ця] «конюшина») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України