КОЛОДЯЗЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого реконструюється псл. *koldędžь, яке виводиться від не засвідченого в жодній германській мові герм. *kalding-, похідного від основи герм. *kalda, відображеної в гот. kalds «холодний», дісл. kaldr, двн. свн. нвн. kalt «тс.», спорідненому з псл. *xoldъ «холод», укр. хо́лод (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 65–68; Фасмер II 293; Преобр. І 336; Соболевский Лекции 82, 145; РФВ 22, 31; Младенов СГЕ 22; Bern. I 543–544; Meillet Études 355; Jagić AfSlPh 10, 195; Vondrák І 438, 471; Torbiörnsson LM I 81; Stender-Petersen 277– 278; Mikl. EW 123; Fraenkel IF 70, 106; Kluge–Mitzka 343; Uhlenbeck AfSlPh 15, 488; Setälä FUF 13, 375);

пов’язується також з псл. *kolda «колода, чурбак; обрубок дерева» як назва копаного джерела, обкладеного дерев’яним зрубом (Откупщиков 124–126; Кипарский ВЯ 1956/5, 134; Kiparsky GLG 38–40; Neuphilol. Mitt. 54, 378–379; Brückner ZfSlPh 6, 65; AfSlPh 42, 139; БЕР II 412–413; Görner ZfSlPh 32, 330; Skok II 87; Буга РФВ 70, 255);

потребує додаткової аргументації твердження про походження кінцевої частини -ędźь із суфікса псл. -еnьсь (Маchek Slavia 20, 218);

немає достатніх підстав виводити псл. *koldędźь із проблематичного *xoldędzь «колодязь» (від *хоjdъ «холод»), нібито видозміненого за аналогією до *kolda «колода» (Брандт РФВ 22, 138–139);

р. коло́дец, коло́дезь, бр. кало́дзеж, кало́дзезь, др. колодезь, колодязь, болг. м. Кла́денец, схв. клȍденац, слн. kladénec, kládez, стсл. кладѧзь, кладєньць;

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл. кладѧзь (1627), стсл. кладѧзь відповідає укр. колодязь (див.);

р. кла́дезь;

запозичення з російської мови;

р. коло́дец «тс.» є, очевидно, вторинним утворенням, результатом зближення первісного коло́дязь з коло́да: припущення про первинність форми коло́дец (Кипарский ВЯ 1956/5, 134) менш переконливе;