КОЛОДА — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з дісл. holt «дерево; лісок», двн. holz «тс.», нвн. Holz «дерево, деревина», кельт. *kaldī «ліс», сірл. caill, кімр. celli «тс.», гр. κλάδος «гілка, пагін»;

псл. *kolda «колода, чурбак, пень» (первісно «щось розсічене, розщеплене, відтяте»), похідне від *kolti «рубати, розсікати, розщеплювати, колоти»;

р. коло́да, бр. калода, п.нл. kłoda, ч. kláda, слц. klada, вл. kłóda «колодки, кайдани; в’язниця», полаб. klådă «бочка», болг. [кла́да] «колода, пень», м. клада, схв. клȁда «тс.; колодка, кайдани», слн. kláda «тс.; ярус», стсл. КЛАДА «паля, брус, колода», ГЛАДА «тс.; пень; колодки»;

запозичення з польської мови;

у п. w strych «тс.», nad strych «надто», pod strychem «без верху», іменник strych закріпився замість складнішого strychulec «дощечка, планка для підрівнювання сипучих речовин до верхніх країв посуду», що походить від н. Stréichholz «тс.», утвореного з основ дієслова streichen «гладити, дряпати, креслити», спорідненого з лат. stringere «зривати, дряпати», псл. *strigti, укр. стри́гти, та іменника Holz «дерево», спорідненого з псл. *koIda, укр. коло́да;

п. hamulec «гальмо, шори» походить від нвн. заст. Hemmholz «дерев’яне гальмо», утвореного з основ дієслова hemmen «гальмувати» і іменника Holz «дерево», спорідненого з псл. *kolda, укр. колода;

запозичення з польської мови;

слц. [hamulec] «гальмо»;

нові утворення від сприйнятих як зменшу вальні форми [кремпо́лець Ж, кремпу́лець Ж, кренпи́лець Я] «тс.», запозичених з польської мови;

п. [krępolec] «шматок дерева для затискання чогось, для підвішування вбитої тварини», заст. krępulec «тс.», як і ч. krumpolec «тс.; ярмо», слц. [kromholec] «криве дерево для підвішування вбитого кабана», походить від нім. ст. діал. krumpholz (нвн. Krúmmholz) «криве дерево, вживане ковбасниками для підвішування вбитої тварини», утвореного з основ прикметника krump (krumm) «кривий», спорідненого з гр. κρνπος «тс.», та іменника Holz «дерево», спорідненого з псл. *kolda, укр. коло́да;

у такому разі первісним могло бути значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»;

деякі автори (Преобр. I 644; Горяев 238) первісною вважають форму около́док, яку зіставляють з коло́да «пасіка», пояснюючи слово як «поселення навколо колоди бджіл»;

недостатньо обґрунтованим є пов’язання около́ток (з первісним значенням «перегородка») з укр. [коло́т] «обмолочений сніп соломи», п. okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина», okłot «тс.», ч. klát «колода, чурбак», klátek «тс.», полаб. klåtaí «колоди», прус. kalte «межовий стовп» (Matzenauer LF 8, 169; 11, 349; Torbiörnsson 1, 84);

виводиться також (Bern. I 548) від ко́ло «коло» як р. [межу́ток] «проміжок», промежу́ток «тс.», від [ме́жу] «між»;

здебільшого давнішою вважається форма около́ток, пов’язана з колоти́ти «бити, калатати»;

загальноприйнятої етимології не має;

р. около́док «поліцейська дільниця», около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа», бр. акало́дак «околодок»;

менш переконливе з семантичного погляду пов’язання форм укр. [колоді́й] «великий ніж», р. [колоде́й] «великий кухонний ніж» з укр. [колоді́й] «колісник» (Sławski II 370), а також виведення р. [колоде́й] від слів ко́ло, о́коло і де́ять, де́ло (Фасмер II 293);

очевидно, пов’язане з коло́да, оскільки ручкою такого ножа є дерев’яна колодка;

р. [колоде́й] «великий кухонний ніж» (мабуть, із укр.);

запозичення з російської мови;

р. коло́дец «тс.» є, очевидно, вторинним утворенням, результатом зближення первісного коло́дязь з коло́да: припущення про первинність форми коло́дец (Кипарский ВЯ 1956/5, 134) менш переконливе;

неприйнятне з погляду фонетики та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гол. kommeken «невелика посудина, коритце», пов’язаного з kom «миска, чаша», снідерл. komme, нвн. Kumme, Kumm «тс.», нн. kumm(e) «глибока кругла посудина» (Фасмер II 307; Matzenauer 211–212; Bern. I 553), або від тур. gämi (gemi) «судно, корабель», аз. тат. kämä «човен» (Горяев 154; Karłowicz SWO 293; Lokotsch 56);

до розвитку семантики «колода»–«видовбана колода» –«видовбаний з колоди човен» пор. псл. *č^ьlnъ «човен», укр. чо́вен, споріднене з лит. kelnas «тс.; паром», kélmas «пень», або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля»;

пн.-сл. [komięga] «барка, човен» (спочатку «видовбаний з колоди човен»), найімовірніше, пов’язане з псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», до якого зводиться й сх.-сл. [komelјь] «товстий кінець колоди; корінь дерева», укр. [коме́ль] «тс.», або з *kъmen- «стовбур»;

р. [комя́га] «човен, видовбаний з одного дерева; видовбане з дерева корито; колода; горщик для меду; незграбна людина», [коми́га] «корито», [комья́га] «човен, видовбаний з цілого дерева», бр. [камя́га] «видовбаний з колоди човен; дерев’яне корито», п. заст. komiega (komięga) «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен», [kamiaha], ст. komaga «тс.», komiega «барка, річкове судно; бочка»;

псл. *č^ьl̥nъ ( *kьlnъ);

споріднене з лит. kélmas «стовбур дерева», лтс. ce̦lˆms «тс.», двн. scalm «корабель», дісл. kjîll, skalpr «тс.», снн. holm «поперечна балка», дангл. helma «рукоятка рульового весла», гр. σϰαλμός «кілок для весла»;

іє. *kilno-s;

далі пов’язується з коло́да ( іє. *(s)kÁel-/(s)kol- «рубати; довбати»);

первісне значення слова «видовбаний стовбур дерева»;

спроба пов’язати з клен (Черных Очерк 249; Соболевский Slavia 5, 445) викликає сумнів;

р. чёлн «човен», бр. чо́вен, др. челнъ, чьлнъ, члънъ, челонъ «човен; кубок у вигляді човна», п. czîłno «човен», ст. czîłn, ч. člun, слц. čln, вл. čołm, нл. cołn, полаб. cåu̯n ( *čl̥’nъ), болг. [чльнъ], [члун], м. чолн, [чун], схв. чуˇн, слн. čôln, цсл. члънъ «тс.»;