КОЗАРЛЮГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»
давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козакува́ти
«бути козаком; парубкувати»
козакува́тий
«такий, що має козацький норов»
козарлю́га
«богатир-козак»
коза́цтво
«козаки, козацький стан»
козача́
«дитя козака»
коза́ча
«козацтво»
(зб.)
козаче́нко
«син козака»
коза́чизна
«козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́
«козацький край, козацький стан»
козачи́на
«козак»
коза́чити
«тс.»
козачі́я
«козаки, козацький стан»
коза́чка
«дружина або дочка козака»
козачо́к
«хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина
«період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р
«козарлюга»
козу́ря
«маленький козак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qazaq «тс.; слуга» | азербайджанська |
| qazaq «тс.; слуга» | башкирська |
| каза́к «козак» | білоруська |
| каза́к «козак» | болгарська |
| kozak (з укр.) | верхньолужицька |
| kez- «ходити, блукати, мандрувати» | давньотюркська |
| qazaq «тс.; слуга» | казахська |
| qazaq «тс.; слуга» | киргизька |
| казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» | кримсько-татарська |
| казак «зброєносець у феодала, дружинник» | кумикська |
| козак | македонська |
| kozak (з укр.) | польська |
| казак «козак» | російська |
| кòзāк | сербохорватська |
| kozák | словацька |
| kozák «тс.» | словенська |
| qazaq «тс.; слуга» | татарська |
| kazak «козак» | турецька |
| козакъ «робітник, батрак» | українська |
| казак «вільна людина; бродяга, розбійник» | чагатайська |
| kozák | чеська |
| коза́к | ? |
| казакъ «тс.» | ? |
хаза́ри «тюркські напівкочові племена, які в I тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі» (іст.)
запозичення з тюркських мов;
тюрк. *kazar, джаг. хазар «блукати, втікати» пов’язане з тюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
від цієї етнічної назви походить, очевидно, й укр. козарлю́га фам. «козачище»;
р. хоза́ры, хаза́ры, бр. хаза́ры, др. козаре (мн.), п. chazar, ч. chazaři, болг. хаза́ри;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хоза́ри
хоза́рин
хоза́рський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хаза́ры | білоруська |
| хаза́ри | болгарська |
| козаре (мн.) | давньоруська |
| chazar | польська |
| хоза́ры | російська |
| *kazar | тюркські |
| kez- «ходити, блукати, мандрувати» | тюркські |
| козарлю́га | українська |
| хаза́ры | українська |
| chazaři | чеська |
| хазар «блукати, втікати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України