КОЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

коза́ «самиця козла, Capra hircus L.» (зоол.)

псл. koza;
очевидно, споріднене з дінд. aja «тс.», ajáḥ «козел», сперс. azak «коза», лит. ožkà «коза», ožỹs «козел», прус. wosse «коза», як псл. kostь «кістка» з дінд. ásthi «тс.»;
зіставляється також з алб. keth «козеня», дангл. hǽcen «тс.», hacele «плащ», гот. hakuls, дісл. Hqkull «тс.; верхній одяг», снн. hoken «козлик» (Meyer EW 185; Pedersen KZ 36, 335; Holthausen AeWb 143; Младенов Slavia 10, 251; RÉS 4, 197; Meillet Études 172; Bern. І 595–596; Torp 67; Pokorny 517–518) і з дінд. chagaḥ «козел», chagā «коза» (Uhlenbeck 94; Zupitza GG 27);
існує думка про давню контамінацію двох первісних основ – *(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s)kēg-/ *(s)kəg- «підскакую») і *ag’a-/*ag’i- «коза» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 18, 58–59);
виведення псл. koza і дінд. aja від давнішого іє. *xg’a (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 161 –162) непереконливе;
неприйнятне твердження про запозичення слов’янських форм з тюркських мов, у яких є слова типу тур. käzä «коза», крим.-тат. чаг. kätši, тат. [kädzä], чув. качака «тс.» (Korsch RSI III 337; Niederle RÉS II 23–25; Трубачев Назв. дом. жив. 86–89);
запозиченням із слов’янських мов вважається алб. kozinë «вовна», k’ozë «печене козяче м’ясо»;
р. болг. коза́, бр. каза́, др. коза, п. ч. слц. вл. koza, нл. слн. kóza, полаб. ťöză (küza), м. коза, схв. кòза, стсл. коза «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́зій «козячий»
кізли́ця «сарна»
кізли́чка «козина шкура»
кізля́ «маля кози»
кізля́к «тс.»
кізь-кізь (вигук, яким підкликають кіз)
коз (вигук, яким відганяють кіз)
коза́р «пастух кіз»
коза́рка «загін, хлів для кіз»
козе́л «цап»
козеня́
козина́ «копчене бараняче м’ясо»
кози́на «тс.»
кози́нець «сарай для кіз»
ко́зи́ний «такий як у кози; який пасе кози»
кози́нячий
кози́ця
козівни́к «фахівець з козівництва»
козівни́цтво
ко́зій «козячий»
ко́злик
козли́н «цапиний, баранячий»
козли́на «тс.; м’ясо козла або кози»
козли́ця
ко́злище «цап, козел» (заст.)
козлови́на «козяча або козляча шкіра»
козло́вня «підприємство, де обробляється козляча шкіра»
козлуватий «з коротким хвостом»
козля́ «тс.; цапеня»
козля́тина «м’ясо козла або кози»
козля́чий «тс.; пошитий із шкіри, хутра цапа»
ко́зува́тий «схожий на козу»
козу́ля «дика коза, сарна»
козь-козь «тс.»
ко́зю́-ко́зю́
козю́сю-козю́сю
козя́
козя́р «тс.»
козя́рка «обгризена (козами) гілка»
козя́тко
ко́зя́чий
косу́ля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
keth «козеня» албанська
kozinë «вовна» албанська
каза́ білоруська
коза́ болгарська
koza верхньолужицька
hakuls готська
hǽcen «тс.» давньоанглійська
aja «тс.» давньоіндійська
ásthi «тс.» давньоіндійська
chagaḥ «козел» давньоіндійська
aja давньоіндійська
Hqkull «тс.; верхній одяг» давньоісландська
коза давньоруська
*xg'a індоєвропейська
kätši кримсько-татарська
ožkà «коза» литовська
коза македонська
kóza нижньолужицька
ťöză (küza) полабська
koza польська
koza праслов’янська
kostь «кістка» праслов’янська
koza праслов’янська
wosse «коза» прусська
коза́ російська
кòза сербохорватська
hoken «козлик» середньонижньонімецька
azak «коза» середньоперська
koza словацька
kóza словенська
коза «тс.» старослов’янська
kädzä татарська
käzä «коза» турецька
kätši чагатайська
koza чеська
качака «тс.» чуваська
ajáḥ «козел» ?
ožỹs «козел» ?
hacele «плащ» ?
chagā «коза» ?
*(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s) ?
*(s)kəg- «підскакую» ?
*ag'a-/*ag'i- «коза» ?
k'ozë «печене козяче м’ясо» ?

коза́ «дрюк з двома суками для підпирання воза під час змазування; вид човна на Кубані»

псл. koza, kozьlъ «обрубок дерева чи примітивний дерев’яний пристрій, схожий на тварину з ногами», результат перенесення назв тварин koza «коза», kozьlъ «козел»;
думка про запозичення р. ко́злы «сидіння для кучера» з польської і німецької мов (Фасмер II 278; Bern. I 596) позбавлена підстав;
р. [коза́] «козли для пиляння дров; вогнище під час молотіння вночі; пристосування для перенесення тягарів на спині; верстат кустаря, що робить іграшки; пристосування для виття канатів», ко́злы «сидіння для кучера; підставки з колод, дрючків, дощок; [основи, опори мостів; крокви]», [козёл] «козли, підставка, колоди, поставлені в піраміду; два ввіткнуті в землю коли, з’єднані і перев’язані вгорі; оборіг для зерна; копиця сіна», бр. коза́ «двометрова мірка у формі циркуля, сажень; (заст.) заплічні носилки», ко́злы «сидіння для кучера; козли для пиляння дров; підставка», п. koza «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами», kozioł «сидіння для кучера», kozły «збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення», ч. koza «козли для пиляння дров; [чотиринога підставка]», [kozel] «стояк для сушіння снопів», kozlík «пристрій для різання дров; сидіння для кучера», слц. koza «козли», kozol «копиця», вл. kózly «кроква», kozol «тс.; сидіння кучера», kózlík «сидіння кучера; козли для пиляння», болг. [коза́] «поперечна балка в даху», козе́л «кроква», ко́зла «дерев’яна опора пішоходного моста; сидіння для кучера», схв. кòзе (мн.) «козли для пиляння і риштування», [кȍзла] «дерев’яна деталь плуга», [кòзлац] «підставка для сушіння сіна», [козàлац, козлȁц] «тс.», слн. kôza «козли, підставки; [глиняна посудина на трьох ногах]», kôzel «сидіння для кучера; підставки з дерева, козли»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кізли «крокви»
кі́злик «відгородка на гарбі для палива»
кізли́ни
кі́злини «підставки, на яких лежить кінець вала; кілочки, забиті в боки цих підставок, щоб по них можна було лазити»
кізли́ння
козе́л «стовп чи підставка для череня гончарної печі; сидіння для кучера»
козе́лець «штатив у витушці; знаряддя, що підкладалося під важіль»
козе́лци «дрючки, зчеплені під кутом і накладені на гребінь хати для зміцнення даху від вітру»
ко́зи «примітивний ткацький верстат»
ко́зка «примітивний плуг без колішні»
козла «сидіння для кучера; [кроква] Я»
ко́зли «сидіння для кучера; підставка для пиляння дров»
ко́зли́
ко́злики
ко́злини
ко́злік «витушка»
ку́зьла «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза́ «двометрова мірка у формі циркуля, сажень; (заст.) заплічні носилки» білоруська
коза́ «поперечна балка в даху» болгарська
kózly «кроква»«тс.; сидіння кучера»«сидіння кучера; козли для пиляння» верхньолужицька
kozol «кроква»«тс.; сидіння кучера»«сидіння кучера; козли для пиляння» верхньолужицька
kózlík «кроква»«тс.; сидіння кучера»«сидіння кучера; козли для пиляння» верхньолужицька
koza «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами»«сидіння для кучера»«збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення» польська
kozioł «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами»«сидіння для кучера»«збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення» польська
kozły «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами»«сидіння для кучера»«збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення» польська
koza праслов’янська
ко́злы «сидіння для кучера» російська
коза́ «козли для пиляння дров; вогнище під час молотіння вночі; пристосування для перенесення тягарів на спині; верстат кустаря, що робить іграшки; пристосування для виття канатів» російська
кòзе «козли для пиляння і риштування» (мн.) сербохорватська
koza «козли»«копиця» словацька
kozol «козли»«копиця» словацька
kôza «козли, підставки; [глиняна посудина на трьох ногах]»«сидіння для кучера; підставки з дерева, козли» словенська
kôzel «козли, підставки; [глиняна посудина на трьох ногах]»«сидіння для кучера; підставки з дерева, козли» словенська
ко́злы «сидіння для кучера; підставки з колод, дрючків, дощок; [основи, опори мостів; крокви]» українська
козёл «козли, підставка, колоди, поставлені в піраміду; два ввіткнуті в землю коли, з’єднані і перев’язані вгорі; оборіг для зерна; копиця сіна» українська
ко́злы «сидіння для кучера; козли для пиляння дров; підставка» українська
kozel «стояк для сушіння снопів»«пристрій для різання дров; сидіння для кучера» українська
kozlík «стояк для сушіння снопів»«пристрій для різання дров; сидіння для кучера» українська
козе́л «кроква» українська
ко́зла «дерев’яна опора пішоходного моста; сидіння для кучера» українська
кȍзла «дерев’яна деталь плуга» українська
кòзлац «підставка для сушіння сіна» українська
козàлац українська
козлȁц «тс.» українська
koza «козли для пиляння дров; [чотиринога підставка]» чеська
kozьlъ «обрубок дерева чи примітивний дерев’яний пристрій, схожий на тварину з ногами» ?
koza «коза» ?
kozьlъ «козел» ?

коза́ «волинка»

псл. koza «волинка», kozьlъ «тс.»;
результат перенесення назви коза «самиця козла», зумовленого тим, що міх волинки робиться з козячої шкіри;
р. [коза́], п. слц. [koza] «тс.», ч. [koza] «частина волинки», ч. ст. kozice «волинка», вл. kozoł, нл. kózel «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кози́ці «тс.»
кози́ця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozoł верхньолужицька
kózel «тс.» нижньолужицька
koza «тс.» польська
koza «волинка» праслов’янська
коза́ російська
koza «тс.» словацька
koza «частина волинки» чеська
kozice «волинка» чеська
kozьlъ «тс.» ?
коза «самиця козла» ?
kozice «волинка» ?

коза́ «великий норець, Соlymbus cristatus L. (Podiceps eristatus Ь.)» (орн.)

очевидно, результат перенесення назви тварини коза́, зумовленого тим, що парний чуб норця скидається на роги кози;
пор. інші назви птаха: [пірни́коза, пурни́коза];
п. [koza] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koza «тс.» польська
коза́ ?
інші ?

коза́ «щиповка звичайна, сикавка, Cobitis taenia L.» (іхт.)

результат перенесення на щиповку назви коза «волинка», зумовленого тим, що витягнута з води щиповка видає своєрідний писк;
п. [koza] «щиповка звичайна», слц. [koza, kozica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коза́ сі́кавка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koza «щиповка звичайна» польська
koza «тс.» словацька
kozica «тс.» словацька
коза «волинка» ?

коза́ «засохлий бруд у носі»

очевидно, результат перенесення назви коза́ «волинка», оскільки дихання носом із засохлим брудом може викликати свист;
р. [коза́] «бруд у носі», п. [koza, kozieł], ч. [koza] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зако́зяний
зако́зятися «запустити бруд у себе в носі і під носом»
козля́к
козьо́л «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koza польська
kozieł польська
коза́ «бруд у носі» російська
koza «тс.» чеська
коза́ «волинка» ?

коза́ «холодна, буцегарня; карцер» (заст.)

очевидно, запозичення з польської мови;
п. koza «тс.» виникло, мабуть, на основі п. ст. kloza «замкнене приміщення (особливо для божевільних); в’язниця; холодна, буцегарня; карцер», що походить за посередництвом свн. klôs(e) «келія (у монастирі)» і нар.-лат. *clōsa «замкнене місце» від лат. clausa «комора»;
зміна форми етимологічно непрозорого слова є результатом зближення з словом koza в одному з його значень;
бр. каза́, ч. [koza] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каза́ білоруська
clausa «комора» латинська
*clōsa «замкнене місце» народнолатинська
koza «тс.» польська
kloza «замкнене приміщення (особливо для божевільних); в’язниця; холодна, буцегарня; карцер» польська
klôs(e) «келія (у монастирі)» середньоверхньнімецька
koza «тс.» чеська
kloza «замкнене приміщення (особливо для божевільних); в’язниця; холодна, буцегарня; карцер» ?

ко́зи «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.; сокирки польові, Consolida arvensis Opiz. (Delphinium consolida L.); анемона жовтцева, Anemone ranunculoides L.; первоцвіт весняний, Primula veris L.» (бот.)

назви, пов’язані з коза́, козе́л і зумовлені, очевидно, отруйністю рослин, їх небезпечністю для худоби, зокрема, кіз, що відзначається для жовтцю їдкого і пшінки (ВРУ 266, 281), сокирок польових (Нейштадт 254) та анемонів (ВРУ 275), або зовнішньою подібністю (у сокирок польових) до голови кози з рогами (ВРУ 272) чи (щодо первоцвіту весняного) певною подібністю квітів та інших особливостей до властивостей жовтцю (Нейштадт 261, 436);
зморшкувате кучеряве листя первоцвіту весняного подібне до вовни баранів (пор. народну назву [баранчики]), теж могло дати підставу для порівняння з козою;
р. [козеле́ц] «жовтець їдкий», бр. [казе́лец] «тс.», п. [közielec] «анемона жовтцева», [koziełek] «сокирки польові»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́злики «жовтець їдкий» (мн.)
козаки́
козачки́
козелець «тс.; анемона жовтцева»
козелець барабольчик «пшінка весняна, Ficaria verna Huds. (Ficaria ranunculoides Roth)»
козели́ця «жовтець їдкий»
ко́зенька «сокирки польові Mak; анемона дібровна, Anemone nemorosa L. Ж»
козєнка «тс.»
козє́нька «сокирки польові»
кози́нник «тс.»
ко́зник «отруйна болотна рослина, що цвіте жовтим цвітом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казе́лец «тс.» білоруська
közielec «анемона жовтцева» польська
козеле́ц «жовтець їдкий» російська
koziełek «сокирки польові» українська
коза́ ?
козе́л ?

ако́з (вигук, яким відганяють кіз)

складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку коз, пов’язаного з іменником коза;
бр. [акы́з] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аки́зь
акі́зь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
акы́з «тс.» білоруська
а ?
коз ?
коза ?

дристоко́з «просуреньки, шафран сітчастий, Crocus variegatus (reticulatus)» (бот.)

складне утворення з основ дієслова дриста́ти і іменника коза́;
виникло, очевидно, за аналогією до форми [козодри́ст] «підсніжник, Galanthus nivalis L.» з огляду на схожість обох рослин, що цвітуть напровесні;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дрищики «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дриста́ти ?
коза́ ?
козодри́ст «підсніжник, Galanthus nivalis L.» ?

лиси́ця «підставка з пазом, що використовується при спорудженні човнів»

очевидно, результат семантичної видозміни назви [лиси́ці] «дерев’яні пристрої, лещата», викликаної впливом переносної семантики назв типу [коза́] «дрюк для підпирання», коби́ла «знаряддя, схоже на коня» та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиси́цю «підперти стіну підпірками»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лиси́ці «дерев’яні пристрої, лещата» українська
коза́ «дрюк для підпирання» українська
коби́ла «знаряддя, схоже на коня» українська

скізла́ти «здобути, дістати» (у виразі с. гроші)(гроші)

неясне;
можливо, пов’язане з коза́ як позначення здобування грошей під час колядування з «козою»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза́ «козою» українська

стри́коза «бабка, Libellula L.; коромисло терезів» (ент.)

загальноприйнятої етимології не має;
виводилось від р. стрека́ть «стрибати» або «колоти, штрикати» (Brückner KZ 45, 31; Machek ESJČ 585; Mikl. EW 325);
припускалась контамінація р. стрека́ть з коза́ за властивістю швидких, проворних і легких рухів (Преобр. II 395);
пов’язувалося з р. стрекота́ть «стрекотати» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 23);
щодо зв’язку значень «колоти» і «бабка» пор. уйг. [jiŋnäčük] «бабка» ‹ [jiŋnä] «голка» (Радлов III 512);
р. стрекоза́ «бабка», бр. страказа́ «бабка; коник», [стрыказа́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стре́кавка «тс.»
стри́кізка «коромисло терезів»
стри́кі́зка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
страказа́ «бабка; коник» білоруська
стрыказа́ «тс.» білоруська
стрека́ть «стрибати» російська
стрека́ть російська
коза́ російська
стрекота́ть «стрекотати» російська
стрекоза́ «бабка» російська
jiŋnäčük «бабка» уйгурська
jiŋnä «голка» уйгурська

пірни́коза «норець великий, Podiceps (Colymbus) cristatus L.» (орн.)

складне слово, утворене з основ дієслова пірна́ти та іменника коза́;
назва птаха зумовлена тим, що всі норці чудово плавають і пірнають, а великий норець має на голові парний чуб, схожий на роги кози;
Фонетичні та словотвірні варіанти

впірни́коза «тс.»
пірнике́за
пурни́коза
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пірна́ти українська
коза́ українська

казю́ка «змія; кузька, комашка; (ент.) сонечко, Coccinella Ж»

очевидно, повʼязане з коза́;
звʼязок міг бути зумовлений подібністю вусиків комахи і роздвоєного язика змії до рогів кози;
р. козя́вка «кузька», [козю́ля] «змія», бр. [казю́лька] «мошка; кузька»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козя́вка «сонечко» (ент.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казю́лька «мошка; кузька» білоруська
козя́вка «кузька» російська
козю́ля «змія» російська
коза́ ?

казя́рка «плетена деревʼяна загорожа для овець, стійбище»

неясне;
можливо, повʼязане з коза;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза ?

ке́дзі-ке́дзі (вигук для підкликання кіз)

очевидно, повʼязане з коза́;
зіставлення з алб. kedh (kes) «цапеня» (Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 130) викликає сумнів;
р. [ке́зя-ке́зя] (вигук для підкликання кіз, корів);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kedh «цапеня» (kes)(Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 130) албанська
ке́зя-ке́зя (вигук для підкликання кіз, корів) російська
коза́ українська

кез (вигук, яким відганяють овець)

неясне;
можливо, повʼязане з коза (пор. ке́дзі-ке́дзі, вигук для підкликання кіз);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза (пор. ке́дзі-ке́дзі, вигук для підкликання кіз) українська
ке́дзі-ке́дзі українська

кізя́к «бурдюк із козячої шкури»

очевидно, пов’язане з коза́;
звідси й укр. (заст.) коза «бурдюк»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза́ українська
коза «бурдюк» (заст.) українська

коза́к «вершник з червоним поясом на «коні» (під час весілля у вівторок увечері в хаті молодого)» Я

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з коза́к (іст.);
проте не виключена можливість первісного зв’язку з коза́ (пор. п. [kozak] «хлопець, що супроводжує козу»);
п. [kozak] «один із відповідно переодягнених учасників весілля, що сідають поруч із дружками»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozak «один із відповідно переодягнених учасників весілля, що сідають поруч із дружками» польська
коза́к (іст.) ?
коза́ (пор. п. [kozak] «хлопець, що супроводжує козу»). ?

коза́чка «гадюка звичайна, Vipera berus L. (Pelias chersea L.)» (зоол.)

неясне;
можливо, результат табуїстичної видозміни і зближення з назвою тварини коза;
пор. семантично й формально близьке р. [козю́ля] «гадюка», зближуване з коза́ (Фасмер II 279; Преобр. І 330);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
козю́ля «гадюка» російська
коза ?
семантично ?
коза́ ?

козері́г «дикий гірський козел з великими рогами, Capra ibex L.» (зоол.)

складне утворення з основ іменників коза́ і ріг, що є, очевидно, калькою гр. αἰγόκερως «козеріг (тварина; сузір’я)» або (як назва сузір’я) лат. Capricornus «Козеріг»;
р. козеро́г «козеріг (тварина)», Козеро́г (сузір’я), заст. козоро́г, бр. казяро́г, Казяро́г, др. Козьльрогъ (знак зодіаку), п. koziorożec, Koziorożec, ст. kozorožec «козеріг (тварина)», ч. kozoroh, Kozoroh, kozorožec, слц. kozorožec, Kozorožec, вл. kozyróžk «козеріг (тварина)», нл. kózyrožk «тс.», болг. ко́зиро́г, Козиро́г, схв. козòрог, Козèрог, слн. kozoróg, Kozoróg;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Козері́г «тс.»
Козеро́г (назва сузір’я)
козорі́г «козеріг»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казяро́г білоруська
ко́зиро́г болгарська
kozyróžk «козеріг (тварина)» верхньолужицька
αἰγόκερως «козеріг (тварина; сузір’я)» (як назва сузір’я) грецька
Козьльрогъ (знак зодіаку) давньоруська
Capricornus «Козеріг» латинська
kózyrožk «тс.» нижньолужицька
koziorożec польська
козеро́г «козеріг (тварина)» російська
козòрог сербохорватська
kozorožec словацька
kozoróg словенська
Козеро́г (сузір’я) українська
Казяро́г українська
Козиро́г українська
Козèрог українська
kozoroh чеська
коза́ ?
ріг ?
козоро́г ?
kozorožec «козеріг (тварина)» ?

ко́зик «ніж для знімання шкіри»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. kozik «гострокінцевий складаний ножик; [несклада ний ножик]; (ст.) ніж для знімання шкіри з тварин, ніж різника; складаний ніж цирульника, скальпель», найвірогідніше, пов’язане з назвою тварини koza, укр. коза́, хоч не виключена також можливість первісного зв’язку з п. ст. koza «шкіра» як у ножа для знімання шкір;
менш імовірне пояснення (Moszyński KLS 337) назви ножа тим, що його оправа виготовлялася з козячого рогу;
ч. рідк. kozík «ніж для знімання шкіри з тварин»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozik «гострокінцевий складаний ножик; [несклада ний ножик]; (ст.) ніж для знімання шкіри з тварин, ніж різника; складаний ніж цирульника, скальпель» польська
koza «шкіра» польська
коза́ українська
kozík «ніж для знімання шкіри з тварин» чеська
koza «шкіра» ?
kozík «ніж для знімання шкіри з тварин» ?

кози́нець «хворобливе викривлення передніх ніг коня, собаки в колінах»

псл. *kozinьcь, пов’язане з прикметником kozinъ «козиний (властивий козі)», похідним від koza, укр. коза́;
назва могла бути зумовлена певною подібністю ніг хворого коня до козячих;
р. [козине́ц] «кривина передніх ніг у коней – копитами нарізно», бр. казі́нец «подагра», п. koziniec «козинець (хвороба ніг у коней); скривлення ніг у коней внаслідок форсованої їзди»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казі́нец «подагра» білоруська
koziniec «козинець (хвороба ніг у коней); скривлення ніг у коней внаслідок форсованої їзди» польська
*kozinьcь праслов’янська
козине́ц «кривина передніх ніг у коней -- копитами нарізно» російська
коза́ українська
kozinъ «козиний (властивий козі)» ?

кози́ниця «корова із загнутими назад рогами»

очевидно, пов’язане з коза за подібністю форми рогів (як семантичну паралель пор. нл. kózlik «віл із закрученими назад рогами»);
п. [kozij] «віл із загнутими назад рогами» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

козі́й «віл із загнутими назад рогами; віл, роги у якого розходяться в різні сторони, а їх кінці закручені назовні»
козу́лька «тс.»
козу́ля «невелика корова (із загнутими назад рогами)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozij «віл із загнутими назад рогами»укр. ?) польська
коза (як семантичну паралель пор. нл. kózlik «віл із закрученими назад рогами») ?

ко́злик «цвіркун польовий, Gryllus campestris L.» (ент.)

похідне утворення від козел, очевидно, зумовлене формою вусиків комахи, подібних до козлиних рогів (Горностаев 59; Urania Tierr. Insekten 77, 78);
пор. р. козя́вка «комашка, кузька», пов’язане з коза́ через схожість вусиків комах з рогами кози (Фасмер II 279);
бр. [казёл] «коник»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казёл «коник» білоруська
козя́вка «комашка, кузька» російська
козел ?
козя́вка «комашка, кузька» ?
коза́ ?

козлик «валеріана, Valeriana L.» (бот.)

псл. *kozьlikъ, похідне від kozьlъ «козел, цап», пов’язаного з koza, укр. коза́;
назва зумовлена неприємним запахом кореня рослини, що порівнювався з запахом, козла;
п. kozłek «валеріана», ст. kozieł, koźlik, ч. kozlík, [kozelec], слц. kozlík, слн. kozlík, [kózelc, kozlìč] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козляк «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozłek «валеріана» польська
*kozьlikъ праслов’янська
kozlík словацька
kozlík словенська
коза́ українська
kozelec українська
kózelc «тс.» українська
kozlìč «тс.» українська
kozlík чеська
kozьlъ «козел, цап» ?
kozieł ?
koźlik ?

козля́тник «Galega L.; [вид рослини Я]» (бот.)

похідне утворення від коза́, зумовлене, очевидно, тим, що рослина використовується як корм для худоби;
р. козля́тник, бр. казля́тнік, схв. [козјача] «козлятник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козляк «козлятник лікарський, Galega officinalis L.»
козяк «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
казля́тнік білоруська
козјача «козлятник» сербохорватська
коза́ ?
козля́тник ?

козоді́й «дрімлюга, Сарrіmulgus europaeus L.» (орн.)

складне слово, утворене з основ іменника коза́ і дієслова дої́ти як калька лат. caprimulgus «пастух, що доїть кіз; (орн.) дрімлюга» (від лат. capra «коза» і mulgeo «дою»);
назва птаха виникла під впливом народного повір’я, нібито цей птах уночі висмоктує молоко в кіз;
р. болг. заст. козодо́й «дрімлюга», бр. Казадо́й, п. kozodój, ч. слц. kozodoj, схв. Kȍzodoj, слн. kozodòj «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Казадо́й білоруська
козодо́й «дрімлюга» болгарська
caprimulgus «пастух, що доїть кіз; (орн.) дрімлюга» (від лат. capra «коза» і mulgeo «дою») латинська
kozodój польська
козодо́й «дрімлюга» російська
Kȍzodoj сербохорватська
kozodoj словацька
kozodòj «тс.» словенська
kozodoj чеська
коза́ ?
дої́ти ?
козодо́й «дрімлюга» ?

козо́дри́ст «підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)

складне утворення з основ іменника коза і дієслова дриста́ти;
пор. п. [kozi drżyst, kozi dryszcz] «анемона», ч. [kozí dřist] «тс.», слц. [kozí drist] «підсніжний»;
назва зумовлена тим, що підсніжний так само, як і анемона, містить у собі отруйні речовини (ВРУ 170, 275; Нейштадт 255–256);
виведення укр. [козодpuст] з первісного *скорозріст (Machek Jm. rostl. 272) менш переконливе;
р. [козодро́сть] «анемона жовтцева, Anemone ranunculoides L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козодриск
козодрисьт
козодричка
козьодриск
ст «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kozi drżyst, kozi dryszcz «анемона» польська
козодро́сть «анемона жовтцева, Anemone ranunculoides L.» російська
kozí drist «підсніжний» словацька
козодpuст українська
*скорозріст українська
kozí dřist «тс.» чеська
коза ?
дриста́ти ?
kozi drżyst, kozi dryszcz «анемона» ?

козу́ля «чорний усач, Cerambyx L. Ж; гнойовик звичайний, Geotrupes stercorarius L. ВеНЗн» (ент.)

похідне утворення від коза «самиця козла»;
назви зумовлені, очевидно, схожістю зовнішньої форми вусів усачів і жувальців гнойовиків з козячими рогами (Горностаев 119, 165–166; Urania Tierr. Insekten 263, 258);
як семантичну паралель пор. HİM. Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

козу́лька «чорний усач»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза «самиця козла» ?
Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук») ?
Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук») ?

козу́лька «тирлич війчастий, Gentiana ciliata L. (Gentiana germanica Willd.)» (бот.)

очевидно, похідне утворення від коза́ «самиця козла»;
назва могла бути зумовлена виглядом яйцеподібно-ланцетних стеблових попарно розташованих листків рослини (Федченко–Флеров 756), що мають деяку подібність до рогів кози;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козу́лиха «річка, вкрита тирличем»
козуля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коза́ «самиця козла» ?

козьоло́к «прилад для змотування пряжі»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. koziołek «козлик; [прилад для змотування клубків або ниток]», зменш. від kozioł «козел», пов’язаного з koza, укр. коза́, відповідає укр. [козе́лець] «прилад для змотування пряжі»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koziołek «козлик; [прилад для змотування клубків або ниток]» польська
коза́ українська
козе́лець «прилад для змотування пряжі» українська
від kozioł «козел» ?

кіз «кал тварин»

очевидно, зворотне утворення від кізя́к (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кізя́к українська

кіз «тепле нутро убитої скотини»

неясне;
можливо, пов’язане з кіз1 «кал тварин» (пор.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіз «кал тварин» (пор.) українська

коцю́ба́ «кочерга, рогач СУМ, Пі; [віл з рогами, схожими на рогачі»

очевидно, запозичення з тюркських мов (пор. чаг. кöсäгӱ «тс.», каз. кöсöӳ «палиця, якою мішають вогонь», тур. küskü «залізний лом; вид кочерги», кирг. козо «кочерга», пов’язані з дтюрк. közägü «тс.», похідним від közä «помішувати»);
безпідставними є думка (Richhardt 66; Brückner 242; Bern. I 536) про польське походження українського слова, а також пов’язання п. kociuba з нім. Kotschaufel «лопата для бруду» (Korbut Wyrazy niemieckie w języku polskim 80) або з нім. *Kotschabe «шкребачка для бруду» (Karłowicz SWO 285);
п. kociuba походить від укр. коцю́ба́;
п. kociuba «кочерга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коци́ба «коцюба; милиця»
коціба́н «коцюба»
коцуба́ «жердина, якою вдаряють по воді, заганяючи рибу»
коцу́ба «тс.»
коцюба́тий «зігнутий, як коцюба»
коцюби́лно «держак коцюби»
коцю́бка «ковінька»
коцю́бни́к «місце, де стоять коцюби»
куцюба́ «коцюба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
közägü давньотюркська
közä давньотюркська
кöсöӳ казахська
козо киргизька
Kotschaufel «лопата для бруду» німецька
*Kotschabe «шкребачка для бруду» німецька
kociuba польська
kociuba польська
kociuba «кочерга» польська
küskü турецька
коцю́ба́ українська
кöсäгӱ чагатайська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України