КОВТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *k^ъltati «ковтати», пов’язане паралелізмом початкових приголосних з *glъtati, укр. глита́ти «тс.»;

р. [ко́лтнуть] «ковтнути», [колто́к] «ковток», бр. [каўта́ць] «ковтати», ч. [klutati] «тс.»;

псл. *k^ъltati «ворушити, хитати, штовхати», пов’язане чергуванням голосних з *koltiti «колотити»;

р. [колта́ть] «хитати; кульгати, шкандибати», п. [kiełtać] «різати; молоти; коливати, ворушити, мішати», мак. [се клътя] «хитатися»;

неясне;

можливо, пов’язане з [ко́вта́ти] «стукати, цокати» (пор.);

словотворчий характер форми залишається неясним;

псл. kolotati, споріднене з *koltiti «вдаряти», укр. колоти́ти, а також з *k^ъl̥tati «вдаряти, стукати», укр. [ко́вта́ти] «тс.»;

р. [калата́ть] «калатати, бовтати», бр. [калата́ць] «бити, стукати», п. kołatać «тс.; (ст.) дуже просити; мучити, бити; нападати; потрясати, кидати», ч. (мор.) [kolatatʼ, kólátiť] «потрясати, колисати», ст. kolotati, koltati, kolátati «приводити в рух, потрясати, шпурляти», слц. [kolátiť] «потрясати», схв. [колèтати] «вивертати, потрясати» (про вітер);

очевидно, пов’язане з ковта́ти;

стосунок між звуками к і т неясний;

назви, пов’язані з [ко́вта́ти] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.–Кіст. 214, 219; Птицы СССР 379–380, 383–384);

пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, потовкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьо́бавка, дзьоба́к] тощо;

перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицы СССР 526–527);

менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковта́ти (Булаховський Вибр. пр. III 236);