КНАП — ЕТИМОЛОГІЯ

кнап «ткач»

запозичення з німецької мови;
свн. knappe «юнак; паж; підмайстер у сукновала або мірошника», нвн. Knappe «наймит; паж; гірник», пов’язане з нвн. Knabe (двн. knabo) «хлопець», дангл. cnafa (сангл. cnave) «хлопець; (молодий) слуга», дангл. cnapa «тс.», є, очевидно, словом догерманського субстрату;
п. knap «ткач сукна, сукновал», ч. knap «(іст.) зброєносець; (заст.) підмайстер сукновала; (ст.) підмайстер», слц. [knapiť] «бути ткачем», слн. knàp «гірник»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cnafa «хлопець; (молодий) слуга» (сангл. cnave) давньоанглійська
cnapa «тс.» давньоанглійська
Knappe «наймит; паж; гірник» нововерхньонімецька
Knabe «хлопець» (двн. knabo) нововерхньонімецька
knap «ткач сукна, сукновал» польська
knappe «юнак; паж; підмайстер у сукновала або мірошника» середньоверхньнімецька
knapiť «бути ткачем» словацька
knàp «гірник» словенська
knap «(іст.) зброєносець; (заст.) підмайстер сукновала; (ст.) підмайстер» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України