КМІТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
куме́кати «розуміти, тямити»
запозичення з російської мови;
р. куме́кать «тс.; [базікати]», очевидно, утворене за допомогою префікса ку- від [мека́ть] «думати, міркувати», пов’язуваного з ме́тить (укр. мі́тити);
може бути пов’язане і з кміти́ти «розуміти» (з псл. kъm- ‹ *kŭm-, skūm-);
зіставляється також (Fraenkel 428–429) з лтс. meklêt «шукати», лит. mėklinti «вимірювати, важити, роздумувати», які зводяться разом з російським словом до іє. *піе- «міряти»;
менш обґрунтоване пов’язання (Bern. II 33) з гр. μέδομαι «маю на увазі», лат. meditor «міркую», ірл. midiur, гот. miton «обдумувати»;
бр. куме́каць «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куме́каць «тс.» | білоруська |
| miton «обдумувати» | готська |
| μέδομαι «маю на увазі» | грецька |
| *піе- «міряти» | індоєвропейська |
| midiur | ірландська |
| meditor «міркую» | латинська |
| meklêt «шукати» | латиська |
| mėklinti «вимірювати, важити, роздумувати» | литовська |
| куме́кать «тс.; [базікати]» | російська |
| ку- «думати, міркувати» | ? |
| ме́тить (укр. мі́тити) | ? |
| мека́ть «думати, міркувати» | ? |
| кміти́ти «розуміти» (з псл. kъm- ‹ *kŭm-, skūm-) | ? |
кметь «селянин, господар; тямуща людина»
очевидно, споріднене з п. [kimować] «розумітися»;
виводиться також від лат. comes (род. в. comitis) «товариш володаря, вождя; супутник», пов’язаного з *cumire «йти разом» (Фасмер II 261; Sławski II 279–281; Machek ESJČ 261–262; Bezlaj ESSJ II 47–48);
менш переконливе зіставлення з гр. κωμήτης «селянин» (від гр. κώμη «село») (Birkenmajer JP 21, 174–176), з укр. кім, кім’ях (п. kien «колода», ч. kmen «стовбур; плем’я, рід, покоління») (van Wijk Slavia 4, 209–212);
р. ст. кметь «селянин, юнак, вояк», др. къметь, къметъ, къмѣть «вояк», п. kmieć «селянин, хлібороб; багатий господар», ч. kmeť «дід; гласний», ст. kmet «хлібороб; підданець», слц. kmeť «мудрий дід; (заст.) гласний», вл. kmjeć (заст.) «перший селянин; привідець, голова», болг. кмет «війт, міський голова», м. кмет «війт», схв. кмȅт «селянин, хлібороб; орендатор», слн. kmèt «селянин», цсл. КЪМЕТЬ, КМЕТЬ «славетна людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кмíта
«спостерігач»
кмет
«селянин, проста людина Пі»
кмет ли́вий
кмети́ня
«селянка, господиня»
кмети́ти
«розуміти»
кмети́ця
«селянка, жінка селянина-господаря»
кметови́н
«селянський син, господарський син»
кме́тство
«селянство»
кметува́ти
«думати»
кме́тя
«селянка»
кміетки
«кмітливий»
кміт
«увага»
кміти́ти
«тс.»
кмі́тли́вий
«тс.»
кмітува́ти
«тс.»
кміть
«селянин, господар»
невкміту́
«невтямки»
покмі́тити
«попасти на слід, зауважити»
покмі́тливий
«спостережливий»
по́кмі́ть
«ознака, слід»
прикме́та
прикме́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кмет «війт, міський голова» | болгарська |
| kmjeć «перший селянин; привідець, голова» (заст.) | верхньолужицька |
| κωμήτης «селянин» (від гр. κώμη «село») | грецька |
| κώμη | грецька |
| къметь | давньоруська |
| къметъ | давньоруська |
| къмѣть «вояк» | давньоруська |
| comes «товариш володаря, вождя; супутник» (род. в. comitis) | латинська |
| *cumire «йти разом» | латинська |
| кмет «війт» | македонська |
| kimować «розумітися» | польська |
| kien | польська |
| kmieć «селянин, хлібороб; багатий господар» | польська |
| кметь «селянин, юнак, вояк» | російська |
| кмȅт «селянин, хлібороб; орендатор» | сербохорватська |
| kmeť «мудрий дід; (заст.) гласний» | словацька |
| kmèt «селянин» | словенська |
| кім | українська |
| кім'ях (п. kien «колода», ч. kmen «стовбур; плем’я, рід, покоління»)(van Wijk Slavia 4, 209--212) | українська |
| къметь «славетна людина» | церковнослов’янська |
| кметь | церковнослов’янська |
| kmen | чеська |
| kmeť «дід; гласний» | чеська |
| kmet «хлібороб; підданець» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України