КЛІР — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. clerus) і західнослов’янських;

гр. κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з κλάω «ламаю», спорідненим з псл. *kolti, укр. коло́ти;

р. болг. клир, бр. клір, др. клиросъ «клір; крилас», п. kler, ч. kler, klerus, слц. klérus, м. клер, схв. клȗр, слн. klêr, стсл. клиръ;

через старослов’янську мову запозичене в давньоруську з середньогрецької;

сгр. κληρος «жереб; те, що дісталося за жеребом, частка, спадщина, надбання; (перен.) християнська громада; духівництво» є тим самим словом, до якого зводиться й клір;

первісна форма клирос зазнала зміни, очевидно, під впливом слова крило́ «бік»;

р. [кры́лос, кри́лос], кли́рос, бр. клі́рас, др. крылосъ, крилосъ, клиросъ, болг. м. кли́рос, стсл. клиросъ;