КЛУСА — ЕТИМОЛОГІЯ

клус «рись»

запозичення з польської мови;
п. kłus «рись», як і ч. слц. klus, вл. klus, kołs «тс.», болг. [клъс] «інохідь», схв. клусати «бігти риссю», слн. kljús «рись», зводиться, очевидно, до псл. *klusati, *kljusati, *kъlsati, споріднених з лит. klùpti «спотикатися, падати», лтс. klupt «спіткнутися, перевернутися, впасти», kulšus «той, що біжить риссю», можливо, також з гр. κάλπη «рись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клу́са «риссю»
клу́сом
клусува́ти «бігти риссю»
тлу́са «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лъс «інохідь» болгарська
klus верхньолужицька
kołs «тс.» верхньолужицька
κάλπη «рись» грецька
klupt «спіткнутися, перевернутися, впасти» латиська
kul˜šus «той, що біжить риссю» латиська
klùpti «спотикатися, падати» литовська
kłus «рись» польська
*klusati праслов’янська
*kljusati праслов’янська
*kъlsati праслов’янська
кльy̏сати «бігти риссю» сербохорватська
klus словацька
kljús «рись» словенська
klus чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України