КЛУБОЧІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. klǫbъ «згорнутий або кулястий предмет», звідки постали значення «згорток, клубок» і «частина тіла кулястої форми»;

зіставляється з лат. glomus «клубок», globus «тс.; куля» (Трубачев Рем. терминол. 108–109; ЭССЯ 10, 74–75) або з лтс. klambars «кім’ях», англ. lump «тс.» (Фасмер II 254–255; Sławski II 254–255);

зіставлення (Matzenauer LF 8, 184) з гол. klup, н. Klùmpen «кім’ях» наштовхується на фонетичні труднощі;

зіставлення з лит. klùpti «спотикатися» (Brückner 236–237), з гр. κύλινδρος «валик, згорток» (Соболевский Slavia 5, 440, 447), з гр. κλαμβός «покалічений» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 128) непереконливі;

погляд, за яким псл. klǫbъ пов’язане лише із значенням «стегно» (Machek ESJČ 259), недостатньо обґрунтований.༴༴ъьѣѤєѢѣ;

р. бр. клуб «клубок», п. kłąb «згорток, клубок; випуклість при поєднанні кісток на потилиці у тварин, особливо у коней», ч. kloub «суглоб, випуклість кісток у суглобі; пук, в’язка», слц. klb «суглоб; [стегно]», kibo «згорток, клубок, купа», вл. kłuba «стегно», нл. klub «клубок; [стегно; суглоб потилиці]», полаб. klǫb «стегно», болг. кълбо́ «кулястий предмет, клубок, згорток», м. [клъ́мбу] «згорток, клубок», схв. клупко, слн. klobkô, klóbek «тс.»;