КЛОПОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. klopotъ, звуконаслідувальне утворення, означало, насамперед,«стукіт, тупіт, галас»;

значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»;

р. хлопоты «клопіт», п. [chłopot] «тс.», слц. chlopot «галас, колотнеча», болг. хло́пот «стукіт», м. [хлопуть] «дзвінок» є, очевидно, продовженнями праслов’янського експресивного варіанта до звуконаслідувального klop-;

виведення з іє. *kep- (Machek ESJČ 259) непереконливе;

бр. кло́пат «клопіт», болг. [кло́пот] «дзвоник, особливо на шиї худоби», м. клопот «стукіт, торохтіння», схв. клȍпōт «стукіт, гук», цсл. клопотъ «галас, гук»;

очевидно, видозмінене запозичення з російської мови;

р. [кро́поткий] «кропіткий», кропотли́вый «тс.», [кропо́та] «турбота, сварка, розбрат», [кропота́ть] «клопотатися, турбуватися; бурчати, сердитися, лаятися», як і вл. škropić «шипіти; говорити хрипким, глухим голосом», слн. krópati «кудкудакати», є давніми звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з лат. crepo «брязкаю, тріщу, клацаю; повторюю», а також з дінд. kŕpate «волає»;

не виключений зв’язок з псл. klopotъ, укр. кло́піт;

фонетичний варіант дієслова колиба́ти;

щодо чергування початкових приголосних к- і х- пор. ко́взати і хо́взати, ковзьки́й і ховзьки́й, кло́піт і хло́піт;