КЛОП — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. клоп «блощиця», як і бр. клоп, болг. кло́пуш «тс.», схв. клȍп «кліщ», слн. klòp «тс.», походить від псл. klopъ, яке тлумачиться по-різному: як пов’язане з klepati «бити» (ЭССЯ 10, 72; Фасмер–Трубачев II 254), з болг. [кло́пам] «бити; шуміти; кишіти» (БЕР II 469), з р. [кле́пи́к, кля́пи́к] «короткий широкий ніж» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 133–134) або як споріднене з лат. culex «комар» (Соболевский Slavia 5, 447);

очевидно, запозичення з російської мови;

р. клопо́вник «тс.» є похідним від клоп «блощиця»;

назва рослини зумовлена її гострим неприємним запахом (пор. р. [воню́чка] «тс.»);

гр. Κύϰλως (› лат. Cyclōps) «міфічний дикий велетень з одним оком, (букв.) круглоокий» є складним словом, утвореним з основ іменників ϰύϰλος «коло» та ὤψ «погляд, (мн.) очі»;

через посередництво латинської мови запозичене з грецької;

р. болг. цикло́п, бр. цûкло́п, п. cyklop, ч. Сyklops, Kyklops, слц. Kyklop, м. киклоп, схв. Ци̏клоп, Ки̏клоп, слн. ciklop;

псл. klopiti з вокалізмом кореня о, пов’язане з klepati;

пов’язання з дісл. hlemmr «пастка», дат. lem «дверцята; пастка», шв. lamm «тс.» (Machek ESJČ 259) непереконливе;

п. Ikłopić się] «сперечатися, сваритися; клопотатися», ч. klopiti «перевертати, відвертати, схиляти», слц. klopiť «нахиляти, нагинати», болг. [кло́пам] «стукаю; дзвеню», м. клопа «торохтить», схв. [клȍпити] «ударити; (ст.) складати, спаювати»;

звуконаслідувальне утворення, що імітує шум від різкого удару;

споріднене з укр. клепа́ти, ч. klepati, klopаti «тс.» (Machek Slaviа 16, 210);

припущення про запозичення слова з дісл. klappa «стукати, хлопати», снн. klappen (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485) і про спорідненість з англ. slap «ляпас», н. Schlappe «тс.» (Matzenauer LF 7, 220; Petersson AfSlPh 35, 379) малоймовірні;

р. хло́пать, бр. хло́паць, ч. [chlopat’] «плескати», chlopiti «зачиняти», слц. chlop(k)at’, вл. kłumpać, нл. chlumpaś, болг. хло́пам, м. клопа, схв. лу́пати «бити, стукати», слн. hlîpati «хапати ротом, енергійно дихати; бити»;