КЛИГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кли́гати «важко, повільно йти»
неясне;
можливо, споріднене з ковганка, кульга́ти, чо́вгати і зводиться до псл. *kъlg-, *kblg- з пейоративним суфіксом -g-;
Sławski I 124;
р. [клы́гать] «іти повільно, по-старечому; кульгати», [клы́ги] «ноги (голі, брудні, худі)», бр. [клы́гаць] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окли́гати
«одужати, поздоровішати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клы́гаць «шкандибати» | білоруська |
*k<SUP>ъ</SUP>l̥g- | праслов’янська |
клы́гать «іти повільно, по-старечому; кульгати» | російська |
клы́ги «ноги (голі, брудні, худі)» | російська |
ковганка | українська |
кульга́ти | українська |
чо́вгати | українська |
окли́гати «видужати»
не зовсім ясне;
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми *одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі»), пов’язаної з одли́га, відли́га;
менш імовірне походження від дієслова [кли́гати] «ледве йти» (про млин і под.), яке саме може бути результатом вторинного розкладу слова окли́гати з видозміною значення;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі») | ? |
одли́га | ? |
відли́га | ? |
кли́гати «ледве йти» (про млин і под.) | ? |
окли́гати | ? |
покли́зати «піти геть Пі; швидко піти Нед»
очевидно, пов’язане з кли́гати «важко, повільно йти», зближеним із [скли́знути] «вислизнути, зникнути»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кли́гати «важко, повільно йти» | українська |
скли́знути «вислизнути, зникнути» | українська |
кли́зати «іти»
очевидно, споріднене з клигати і ко́взати (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клигати | українська |
ко́взати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України