КЛЕЇЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
клей «липка речовина; [останнє молоко в грудях матері Me]»
псл. *kъlějь, *kъlьjь;
споріднене з гр. κόλλα (‹*κόλια) «клей», снн. helen «клеїти» (‹*haljan);
пов’язання з днн. klei, нвн. Klei (Uhlenbeck AfSlPh 15, 488), як і виведення з іє. *glēi- (Machek ESJČ 254), непереконливе;
р. бр. клей, п. klej, ч. klej, klij, ст. klíј, слц. glej, вл. нл. klij, болг. клей «живиця; клей», схв. клȕја «клей», слн. klêj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вкле́йка
закле́йка
клеї́льник
кле́їти
кле́йка
клейки́й
клейкови́на
клейкува́тий
клея́стий
кли́їк
«ячмінний або вівсяний клей»
клиї́стий
клиї́ти
клийни́й
накле́йка
накле́ювач
обкле́йка
обкле́ювач
перекле́йка
підкле́йка
прикле́йка
прокле́йка
прокле́ювач
розкле́йка
розкле́ювач
скле́йка
склею́вач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клей | білоруська |
| клей «живиця; клей» | болгарська |
| klij | верхньолужицька |
| κόλλα «клей» (‹*κόλια) | грецька |
| klei | давньонижньонімецька |
| *glēi- | індоєвропейська |
| klij | нижньолужицька |
| Klei | нововерхньонімецька |
| klej | польська |
| *kъlějь | праслов’янська |
| *kъlьjь | праслов’янська |
| клей | російська |
| клȕја «клей» | сербохорватська |
| helen «клеїти» (‹*haljan) | середньонижньонімецька |
| *haljan | середньонижньонімецька |
| glej | словацька |
| klêj | словенська |
| klej | чеська |
| klij | чеська |
| klíј | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України