КЛЕКІТ — ЕТИМОЛОГІЯ

клекота́ти

псл. *klekiъtati *klegbtati «клекотати»;
утворення звуконаслідувального походження, споріднене з лит. klegeti «клекотати, галасувати, реготатися», klegénti «клекотати» (про чорногуза), лтс. klẽgat «кричати, ґеґати», лат. clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати», гр. κλαγετν (κλάζω) «звучати»;
р. клекта́ть «клекотати», бр. клеката́ць, п. klektać, klekotać, ч. klektati, [klechtati, klehtatі], слц. [klektať] «тс.», вл. klekotać «каркати; базікати», слн. kleketáti «грюкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кле́кіт
клекітли́вий
клекітни́й
клекоті́ти
клекотли́вий
клект
клекта́ти
клі́конь «чорногуз»
клокоті́ти
розклеко́таний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клеката́ць білоруська
klekotać «каркати; базікати» верхньолужицька
κλαγετν «звучати» (κλάζω) грецька
clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати» латинська
klẽgát «кричати, ґеґати» латиська
klegė́ti «клекотати, галасувати, реготатися» литовська
klegénti «клекотати» (про чорногуза) литовська
klektać польська
klekotać польська
*klekiъtati «клекотати» праслов’янська
*klegъtati праслов’янська
клекта́ть «клекотати» російська
klektať «тс.» словацька
kleketáti «грюкати» словенська
klektati чеська
klechtati чеська
klehtatі чеська

кло́ка «квочка»

псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до kvok-, укр. кво́чка, [кво́кати], а також до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти;
можна припустити запозичення в західноукраїнські говори з словацької мови;
р. [кло́ка] «квочка», клохта́ть «квоктати», [кло́кать] «тс.», слц. [kloka] «квочка», болг. клок-клок «квок-квок», кло́чка «квочка», слн. klókati «квоктати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кло́чка
клу́чка «тс.»
кльо́ка
кльо́кати «квоктати»
кльокота́ть «кричати» (про індика)
кльо́чити «кричати» (про тетерука)
кльо́чка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клок-клок «квок-квок» болгарська
кло́чка «квочка» болгарська
klok- праслов’янська
kvok- праслов’янська
klek- праслов’янська
кло́ка «квочка» російська
клохта́ть «квоктати» російська
кло́кать «тс.» російська
kloka «квочка» словацька
klókati «квоктати» словенська
кво́чка українська
кво́кати українська
кле́кіт українська
клекота́ти українська

кло́кати «видавати короткі глухі звуки»

псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти, лит. klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння), klàkti «буцнути», лтс. klakš (виг.) «буц»;
р. клокота́ть, «клекотіти», др. клекотати «кипіти», клокотъ «кипіння, шипіння», ч. klokotati «клекотіти», слц. klokotat’ «тс.», нл. klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)», болг. кло́кам «булькотіти, клекотіти», клокотя́, м. клокоти «тс.», схв. клокòтати «клекотіти», слн. klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)», стсл. клокотати «клекотіти, кипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клоки́чка «дерев’яний дзвоник для худоби»
клокі́чка «тс.»
клокоті́ти «сильно кипіти»
клокунка «дощечка у вигляді ложки, якою рибалки б’ють по воді, щоб звуком привабити сома»
клоку́ша «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кло́кам «булькотіти, клекотіти» болгарська
клокотя́ болгарська
клекотати «кипіти» давньоруська
клокотъ «кипіння, шипіння» давньоруська
klakš «буц» (виг.) латиська
klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння) литовська
klàkti «буцнути» литовська
клокоти «тс.» македонська
klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)» нижньолужицька
klok- праслов’янська
klek- праслов’янська
клокота́ть «клекотіти» російська
клокòтати «клекотіти» сербохорватська
klokotat' «тс.» словацька
klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)» словенська
клокотати «клекотіти, кипіти» старослов’янська
кле́кіт українська
клекота́ти українська
klokotati «клекотіти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України