КЛЕКІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
клекота́ти
псл. *klekiъtati *klegbtati «клекотати»;
утворення звуконаслідувального походження, споріднене з лит. klegeti «клекотати, галасувати, реготатися», klegénti «клекотати» (про чорногуза), лтс. klẽgat «кричати, ґеґати», лат. clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати», гр. κλαγετν (κλάζω) «звучати»;
р. клекта́ть «клекотати», бр. клеката́ць, п. klektać, klekotać, ч. klektati, [klechtati, klehtatі], слц. [klektať] «тс.», вл. klekotać «каркати; базікати», слн. kleketáti «грюкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кле́кіт
клекітли́вий
клекітни́й
клекоті́ти
клекотли́вий
клект
клекта́ти
клі́конь
«чорногуз»
клокоті́ти
розклеко́таний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клеката́ць | білоруська |
klekotać «каркати; базікати» | верхньолужицька |
κλαγετν «звучати» (κλάζω) | грецька |
clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати» | латинська |
klẽgát «кричати, ґеґати» | латиська |
klegė́ti «клекотати, галасувати, реготатися» | литовська |
klegénti «клекотати» (про чорногуза) | литовська |
klektać | польська |
klekotać | польська |
*klekiъtati «клекотати» | праслов’янська |
*klegъtati | праслов’янська |
клекта́ть «клекотати» | російська |
klektať «тс.» | словацька |
kleketáti «грюкати» | словенська |
klektati | чеська |
klechtati | чеська |
klehtatі | чеська |
кло́ка «квочка»
псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до kvok-, укр. кво́чка, [кво́кати], а також до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти;
можна припустити запозичення в західноукраїнські говори з словацької мови;
р. [кло́ка] «квочка», клохта́ть «квоктати», [кло́кать] «тс.», слц. [kloka] «квочка», болг. клок-клок «квок-квок», кло́чка «квочка», слн. klókati «квоктати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кло́чка
клу́чка
«тс.»
кльо́ка
кльо́кати
«квоктати»
кльокота́ть
«кричати»
(про індика)
кльо́чити
«кричати»
(про тетерука)
кльо́чка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клок-клок «квок-квок» | болгарська |
кло́чка «квочка» | болгарська |
klok- | праслов’янська |
kvok- | праслов’янська |
klek- | праслов’янська |
кло́ка «квочка» | російська |
клохта́ть «квоктати» | російська |
кло́кать «тс.» | російська |
kloka «квочка» | словацька |
klókati «квоктати» | словенська |
кво́чка | українська |
кво́кати | українська |
кле́кіт | українська |
клекота́ти | українська |
кло́кати «видавати короткі глухі звуки»
псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти, лит. klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння), klàkti «буцнути», лтс. klakš (виг.) «буц»;
р. клокота́ть, «клекотіти», др. клекотати «кипіти», клокотъ «кипіння, шипіння», ч. klokotati «клекотіти», слц. klokotat’ «тс.», нл. klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)», болг. кло́кам «булькотіти, клекотіти», клокотя́, м. клокоти «тс.», схв. клокòтати «клекотіти», слн. klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)», стсл. клокотати «клекотіти, кипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клоки́чка
«дерев’яний дзвоник для худоби»
клокі́чка
«тс.»
клокоті́ти
«сильно кипіти»
клокунка
«дощечка у вигляді ложки, якою рибалки б’ють по воді, щоб звуком привабити сома»
клоку́ша
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кло́кам «булькотіти, клекотіти» | болгарська |
клокотя́ | болгарська |
клекотати «кипіти» | давньоруська |
клокотъ «кипіння, шипіння» | давньоруська |
klakš «буц» (виг.) | латиська |
klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння) | литовська |
klàkti «буцнути» | литовська |
клокоти «тс.» | македонська |
klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)» | нижньолужицька |
klok- | праслов’янська |
klek- | праслов’янська |
клокота́ть «клекотіти» | російська |
клокòтати «клекотіти» | сербохорватська |
klokotat' «тс.» | словацька |
klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)» | словенська |
клокотати «клекотіти, кипіти» | старослов’янська |
кле́кіт | українська |
клекота́ти | українська |
klokotati «клекотіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України