КЛЕВЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
клюва́ти
псл. klьvati «клювати, дзьобати»;
споріднене з лит. kliūti «зависнути, зачепитися», лтс. kļaûtiês «опертися»;
пов’язання з лит. gliándytі «вилущувати, вибирати» (Маchek ESJČf 260) непевне;
р. клева́ть, бр. Клява́ць, др. клювъ «дзьоб», клюнъ «тс.», п. kluć «клювати, дзьобати», klwać, ч, klovati, ст. klvati, слц. kl’uť «тс.», вл. kluwać «викльовуватися» (про пташенят у яйці), нл. ст. kluś «дзьобати, клювати», полаб. k’l’áją «вигрібають, клюють», болг. кълва́ «клювати», м. колве, схв. кљỳвати, слн. kljúti,цсл. кльвати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закльовок
«надклюнуте з середини яйце»
кле́ве́ць
«молоток»
кле́втати
«клепати»
клюв
клюва́к
«дятел; дзьоб»
клюва́ка
«сучкувата палиця»
клюн
«дзьоб»
поклювач
«дятел»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клява́ць | білоруська |
| кълва́ «клювати» | болгарська |
| kluwać «викльовуватися» (про пташенят у яйці) | верхньолужицька |
| клювъ «дзьоб» | давньоруська |
| клюнъ «тс.» | давньоруська |
| kļaûtiês «опертися» | латиська |
| kliūˊti «зависнути, зачепитися» | литовська |
| gliándytі «вилущувати, вибирати» | литовська |
| колве | македонська |
| kluś «дзьобати, клювати» | нижньолужицька |
| k'l'áją «вигрібають, клюють» | полабська |
| kluć «клювати, дзьобати» | польська |
| klwać «клювати, дзьобати» | польська |
| klьvati «клювати, дзьобати» | праслов’янська |
| клева́ть | російська |
| кљỳвати | сербохорватська |
| kl'uť «тс.» | словацька |
| kljúti | словенська |
| кльвати «тс.» | церковнослов’янська |
| klovati | чеська |
| klvati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України