КИЧЕРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ки́чера «гора, покрита лісом, крім вершини»
псл. *kyčera, очевидно, похідне від *kyka «жіноча зачіска, коса»;
менш обґрунтоване виведення (Scheludko 134; Vrabie Romanoslavica 14, 158) від рум. chíciură «іній, паморозы»;
ч. [kyčera] «верх», слц. [kýčera, kýčer] «стрімка гола вершина», м. кичер «пасмо; китиця, гроно (винограду тощо)», схв. [kičer] «заросла вершина гори»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кичер «пасмо; китиця, гроно (винограду тощо)» | македонська |
| *kyčera | праслов’янська |
| *kyka «жіноча зачіска, коса» | праслов’янська |
| chíciură «іній, паморозы» | румунська |
| kičer «заросла вершина гори» | сербохорватська |
| kýčera «стрімка гола вершина» | словацька |
| kýčer «стрімка гола вершина» | словацька |
| kyčera «верх» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України