КИСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ки́снути «ставати кислим; довго мокнути»
псл. kysti, kysnǫti «киснути; (первісно) мокнути»;
споріднене з лтс. kûsât «кипіти», а також, мабуть, з дінд. kuthitaḥ «смердючий»;
іє. *kut› балто-сл. *kūt-s-;
повʼязують також (Machek ESJČS 315) з псл. kypěti «кипіти», вбачаючи, зокрема, в ч. kysati «киснути» інтенсивну форму з суфіксом -s-;
повʼязання з лит. kaužóti «киснути» (Janáček LF 59, 419) менш переконливе;
р. ки́снуть «киснути», бр. кі́снуць «тс.», др. кыснути «мокнути на дощі», п. kisnąć «киснути», ч. kysnouti, слц. kysnúť, вл. kisnyć, нл. kisnuś «тс.», болг. ки́сна «мочу, мокну», м. кисне «кисне», схв. кȕснути «киснути; мокнути на дощі», слн. kísniti «киснути», стсл. въ(с)кыснѫти «квасити, киснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́кис
кисели́ця
«кисла страва, компот із свіжих вишень, слив; [яблуня, що родить кислі яблука Mo]»
кисели́чник
«посуд для кислого компоту»
кисі́ль
кисла́нь
«кислота»
кисле́ць
«кисень»
ки́слий
кисли́ти
кислиці́вка
«наливка, настояна на кислицях»
кисли́ця
«кисле яблуко; яблуня, що родить кислі яблука»
кисли́ччя
«дикі яблуні»
(зб.)
кислі́вка
«яблуня, на якій ростуть кислі яблука; річка, на берегах якої ростуть дикі яблуні»
кислі́ти
кислі́шати
кислота́
кисло́тний
кислотува́ння
ки́слощі
«кислота»
кислува́тий
кисля́вка
«порода грибів»
кисля́к
«кисле молоко; [похмура людина Я]»
кисля́тина
кисляти́ння
«кислятина»
ки́сник
«заквас»
ки́сти
о́кис
о́кисел
оки́слювальний
оки́слювач
о́кисни́й
пере́кис
розки́слювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́снуць «тс.» | білоруська |
| ки́сна «мочу, мокну» | болгарська |
| kisnyć | верхньолужицька |
| kuthitaḥ «смердючий» | давньоіндійська |
| кыснути «мокнути на дощі» | давньоруська |
| kûsât «кипіти» | латиська |
| kaužóti «киснути» | литовська |
| кисне «кисне» | македонська |
| kisnuś «тс.» | нижньолужицька |
| kisnąć «киснути» | польська |
| kysti | праслов’янська |
| kysnǫti «киснути; (первісно) мокнути» | праслов’янська |
| kypěti «кипіти» | праслов’янська |
| ки́снуть «киснути» | російська |
| кȕснути «киснути; мокнути на дощі» | сербохорватська |
| kysnúť | словацька |
| kísniti «киснути» | словенська |
| въ(с)кыснѫти «квасити, киснути» | старослов’янська |
| kysati «киснути» | чеська |
| kysnouti | чеська |
| *kut- | ? |
| *kūt-s- | ? |
кисть «рука (від запʼястя до кінця пальців); [щіточка, пензель; гроно Ж]»
псл. kystь (‹*kyttь) повʼязане з kyta «китиця»;
р. кисть «частина руки; пензель; гроно», бр. кісць, др. кисть «пучок, вʼязка», п. kiść «пучок, гроно», ч. [kysť] «пучок, вʼязка, букет», слц. [kysť, kystka] «китиця», нл. kista, kis(t)ka «пучок, снопик, китиця», болг. діал. м. ки́ска «букет, пучок, китиця», схв. кȕст «пензель», слн. [kist] «тс.», цсл. кисть «пучок; гроно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́стка
«щіточка; гроно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кісць | білоруська |
| ки́ска «букет, пучок, китиця» | болгарська |
| кисть «пучок, вʼязка» | давньоруська |
| ки́ска «букет, пучок, китиця» | македонська |
| kista «пучок, снопик, китиця» | нижньолужицька |
| kis(t)ka «пучок, снопик, китиця» | нижньолужицька |
| kiść «пучок, гроно» | польська |
| kystь «китиця» (‹*kyttь) | праслов’янська |
| *kyttь | праслов’янська |
| kyta | праслов’янська |
| кисть «частина руки; пензель; гроно» | російська |
| кȕст «пензель» | сербохорватська |
| kysť «китиця» | словацька |
| kystka «китиця» | словацька |
| kist «тс.» | словенська |
| кисть «пучок; гроно» | церковнослов’янська |
| kysť «пучок, вʼязка, букет» | чеська |
куст «кущ, букет; (заст.) сільське свято на другий день трійці, коли дівчата, прикрашені вінками, ходять з піснями»
псл. (сх.) [kustъ];
зіставляється з лит. kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток», kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак»;
вважається також утворенням з префікса ku- і кореня sto- «стояти» (ЭССЯ 13, 137–138);
зіставлення з свн. hūste «копиця в полі», лтс. kùpstas «купина, грудка», стсл. коупъ «купа, з’єднання» (Bern. I 652) менш обґрунтовані;
припущення про спорідненість з кисть, ки́та (Petersson IF 34, 227) викликає сумнів;
р. бр. куст «кущ», др. кустъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кусти́тися
«кущитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куст «кущ» | білоруська |
| кустъ «тс.» | давньоруська |
| kùpstas «купина, грудка» | латиська |
| kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток» | литовська |
| куст «кущ» | російська |
| hūste «копиця в полі» | середньоверхньнімецька |
| коупъ «купа, з’єднання» | старослов’янська |
| kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак» | ? |
| sto- «стояти» | ? |
| кисть | ? |
| ки́та | ? |
кисте́ць «вид плісняви, Penicillium glaucum Link. (Penicillum)» (бот.)
найімовірніше, слово є неточною калькою нвн. Pinselschimmel «тс.» (букв. «пензель-цвіль (пліснява)»);
очевидно, похідне утворення від [кисть] «пензель, щітка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кистянка
(у словосполученні к. цвіль «тс.»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Pinselschimmel «тс.» (букв. «пензель-цвіль (пліснява) | нововерхньонімецька |
| кисть «пензель, щітка» | українська |
кистю́х «Ceratopogon Meig.» (ент.)
неясне;
можливо, повʼязане з [кисть] «пензель, щітка» у звʼязку з зовнішнім виглядом комахи (пор. німецьку назву Вartmücke, букв. «бородатий комар»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Вartmücke | німецька |
| кисть «пензель, щітка» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України