КИРКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ки́рка «великий молоток із загостреними кінцями»
очевидно, запозичення з турецької мови;
пор. тур. kürek «лопата; совок; весло»;
менш певне повʼязання (Matzenauer LF 8, 165) з гр. κερκίς «ткацький човник; велика гомілкова кістка; осика»;
р. кирка́ «кирка», бр. кі́рка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́рочка
«невелика сапка для цибулі, моркви»
окирко́вка
окиркува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́рка «тс.» | білоруська |
| κερκίς «ткацький човник; велика гомілкова кістка; осика» | грецька |
| кирка́ «кирка» | російська |
| kürek «лопата; совок; весло» | турецька |
якірці́ «Tribulus L.; колючки цієї рослини» (мн.)(бот.)
похідне утворення від я́кір;
назва зумовлена шипчастими плодами рослини (Федченко–Флеров 603–604), що дає їм можливість чіплятися, як маленькими якорями (пор. назву рослини в інших мовах: ч. kotvičník, похідне від kotvice «якір», лат. tribulus «(бот.) якірці; (військ.) трибул (кулька з шипами, застосовувана проти кінноти)»;
р. якорцы́ (мн.) (бот.) «якірці», бр. якарцы́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кирці́
«тс.»
якорець
«Тribulus terrestris L.»
(земляний)
якорці
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| якарцы́ «тс.» | білоруська |
| tribulus | латинська |
| якорцы́ «якірці» (мн.)(бот.) | російська |
| я́кір | українська |
| kotvičník | чеська |
| kotvice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України