КИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кива́ти «похитувати (здебільшого головою); [чіпати; красти]»
псл. kyvati, ітератив від kyti, *kъvati (як byvati «бувати» від byti «бути»), який після занепаду слабко засвідчених основних форм узяв на себе їх функції;
споріднене з лат. ceveo «рухаю, кручу задом; піддобрююсь (як собака, що виляє хвостом)», а також, мабуть, з ос. ǵīwyn «нидіти», що зводяться до іє. *kaiv- «хитатися, гойдатися»;
сумнівні повʼязання з лит. kuteti «оживати» (Младенов 237; БЕР II 353) і укр. кво́лий (Ильинский РФВ 78, 206);
р. кива́ть, бр. ківа́ць, п. вл. kiwać, ч. kývati, слц. kývať, нл. kiwaś, болг. ки́вам, слн. ст. kívati, стсл. покывати «покивати», кваахѫ «кивали», цсл. кыти «кивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кив
ки́ва
«той, хто любить кивати»
кива́йло
«ціп»
киване́ць
(у словосполученні іване́ць-к. «рід ляльки, що сама встає, коли її ложать»)
кива́ч
«липень (місяць, коли коні кивають головою, відганяючи мух)»
ки́вень
«тс.»
ки́ви
«рухи головою»
(мн.)
киво́к
киву́н
«той, хто любить кивати»
киву́ха
некива́льний
«недоторканний»
покива́н
(у словосполученні іва́н-п. «тс.»)
покива́ха
«велика ложка-копистка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ківа́ць | білоруська |
ки́вам | болгарська |
kiwać | верхньолужицька |
*kaiv- «хитатися, гойдатися» | індоєвропейська |
cēveo «рухаю, кручу задом; піддобрююсь (як собака, що виляє хвостом)» | латинська |
kutėˊti «оживати» | литовська |
kiwaś | нижньолужицька |
kiwać | польська |
kyvati | праслов’янська |
*kъvati (як byvati «бувати» від byti «бути») | праслов’янська |
kyti | праслов’янська |
byvati | праслов’янська |
byti | праслов’янська |
кива́ть | російська |
kývať | словацька |
kívati | словенська |
покывати «покивати» | старослов’янська |
кваахѫ «кивали» | старослов’янська |
кво́лий | українська |
кыти «кивати» | церковнослов’янська |
kývati | чеська |
ǵīwyn «нидіти» | ? |
кі́ві «безкрилий птах Нової Зеландії (Apterix australis)» (орн.)
запозичено з англійської мови, очевидно, за російським і польським посередництвом;
англ. kiwi (kiwi-kiwi) походить з мови маорі, тубільців Нової Зеландії, де відповідне слово є звуконаслідувальним утворенням;
р. ки́ви, ки́ви-ки́ви, бр. кі́ві, кі́вікі́ві, п. kiwi, болг. ки́ви, схв. кȕви, слн. kívi;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́ві-кі́ві
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kiwi (kiwi-kiwi) | англійська |
kiwi-kiwi | англійська |
кі́ві | білоруська |
кі́вікі́ві | білоруська |
ки́ви | болгарська |
kiwi | польська |
ки́ви | російська |
ки́ви-ки́ви | російська |
кȕви | сербохорватська |
kívi | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України