КЕЛІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ке́лія
через церковнословʼянську мову, запозичено в давньоруську з грецької;
гр. κελλίον «комірчина, конурка, підвал; келія» походить від лат. cella «тс.; клітка», спорідненого з дінд. śalā «хатина, приміщення; стайня», гр. καλια «хатина; клуня; гніздо», καλύβη «притулок, хатина», κόλυϑρος «мішок, кишеня», дангл. helustr «схованка», двн. hella «пекло», дісл. hǫll «великий будинок»;
р. ке́лья, бр. ке́лля, др. келия, келья, болг. кели́я, кили́я, м. ќелија, схв. ћèлија, стсл. келига «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
келиа
(1443)
келіа
келі́йник
«служник ігумена, архієрея; чоловік, що живе в келії»
ке́льня
«келія»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́лля | білоруська |
| кели́я | болгарська |
| кили́я | болгарська |
| κελλίον «комірчина, конурка, підвал; келія» | грецька |
| καλιᾱ́ «хатина; клуня; гніздо» | грецька |
| καλύβη «притулок, хатина» | грецька |
| κόλυϑρος «мішок, кишеня» | грецька |
| helustr «схованка» | давньоанглійська |
| hella «пекло» | давньоверхньонімецька |
| śā́lā «хатина, приміщення; стайня» | давньоіндійська |
| hǫll «великий будинок» | давньоісландська |
| келия | давньоруська |
| келья | давньоруська |
| cella «тс.; клітка» | латинська |
| ќелија | македонська |
| ке́лья | російська |
| ћèлија | сербохорватська |
| келига «тс.» | старослов’янська |
кили́ця «хата»
неясне;
можливо, утворене на основі ке́лія;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́лія | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України