КЕВ — ЕТИМОЛОГІЯ
кев (вигук, що відтворює крик кані тощо)
звуконаслідувальне утворення;
пор. схв. кȅв «гав» (про собачий гавкіт), ке́вкати «гавкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кев-ке́в
«тс.»
ке́вкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кȅв «гав» (про собачий гавкіт) | сербохорватська |
| ке́вкати «гавкати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України