КВА — ЕТИМОЛОГІЯ

пор. лит. kvakėˊti «квакати», лтс. kvàkt, kvâkt, нвн. quaken, лат. coaxāre «тс.», гр. κοάξ «ква»;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до kra, krakati, можливо, успадковане вже з індоєвропейської прамови;

псл. kva, kvakati;

р. ква-ква́, ква́кать, бр. ква-ква, ква́каць, п. kwa (вигук, що відтворює крик качки), kwakać «крякати» (про качок), ч. kva, kvá, kvákati (про жаб), слц. kvá, kvak, kvákati «тс.», вл. kwakać «крякати», нл. kwakaś «тс.», болг. ква-ква, ква́кам, м. квак-квак, квака, схв. ква, ква́кати, слн. kvá, kvákati;

очевидно, псл. smoky «смоква»;

загальноприйнятої етимології не має;

вважається запозиченням з готської мови (Фасмер–Трубачев III 689; Uhlenbeck AfSlPh 15, 491; Stender-Petersen 363–364; Knutsson GL 44–45; Schwarz AfSlPh 41, 125);

гот. smakka «смоква» пов’язується з нвн. schmecken «смакувати» (Johansson KZ 36, 383) або вважається запозиченим, як і гр. συ̃ϰα «смокви», з якоїсь доіндоєвропейської середземноморської мови (Feist 438–439; Skok III 293–294);

висловлено думку (Иллич-Свитыч ЭИРЯ II 71–75) про власне слов’янське походження від кореня smok- «соковитий» і про запозичення в готську мову зі слов’янських, як припускав уже Я.Грімм;

р. бр. болг. м. смо́ква, др. смокъва, п. вл. нл. smokwa «тс.», ч. smоkvoň «смоковниця», слц. smokva, схв. смо̏ква, слн. smókva, стсл. смокы;

звуконаслідувальне утворення, повʼязане з ква, ква́кати;

р. [ква́ка] «Botaurus naevius»;

псл. *сr̥ky, род. в. *сr̥kъve;

праслов’янське запозичення з германських мов;

пор. гот. *kyrikō «церква», двн. chirihha, днн. kirika, дангл. cirice, circe «тс.», що походять від гр. ϰυριϰὸν (οἰϰίον) «Господній (дім)», (ϰυρια-ϰόν), який являє собою форму с. р. прикметника ϰυριαϰός, утвореного від ϰύριος «повелитель, володар; Господь»;

припускалося також два різні запозичення: балканослов’янське crьky з гот. *kyrikō та пізніше моравсько-паннонське cirъky зі старобаварської форми дав. в. одн. chirichun (Nahtigal IF 57, 70);

неприйнятне виведення *сr̥ky з нар.-лат. *cyrica (Boháč LF 35, 440);

пояснення початкового с- див. ЭССЯ 3, 198–199;

р. це́рковь, бр. царква́, др. цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія», п. cerkiew, каш. cerkvjô, ч. církev, слц. cirkev, вл. cyrkei, нл. cerkwja, cerkwa, полаб. cårk’áі, болг. цъ́рква, м. црква, схв. цр̑ква, слн. cårkev, стсл. црькы;