КАЯНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́ятися
псл. kajati «гудити, дорікати, картати; карати; відплачувати», повʼязане з cěna (‹*koina) «ціна»;
споріднене з дінд. cáyatē «мстить, карає», ав. kāy«відплатити; каятися», čikayat «хай розкається, покарає, помститься», kaϑa«відплата»;
іє. *ku̯ōi- «відплачувати»;
непереконливе виведення псл. kajati sę (Vaillant RÉS 22, 189–190) від займенника ka «як» (з питання типу «як я міг це зробити?»);
р. ка́яться, бр. ка́яцца, др. каяти «гудити; сповідати», каятися, п. kajać się, ч. káti se, слц. kajať sa, вл. kać so, болг. ка́я се «шкодую; визнаю гріх», схв. кȁјати «мстити(ся)», кȁјати се, слн. Kájati «гудити», kájati se, стсл. кагати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́ятися
«заректися»
ка́яний
«який розкаявся»
ка́яння
ка́яти
«дорікати»
ка́ятий
«облаяний»
каяття́
пока́й
«каяття»
пока́йник
покая́нний
покая́нник
покая́ння
розка́яний
розка́яння
розка́ятися
«визнати помилковість свого вчинку»
спока́ятися
«закаятися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kāy- «відплатити; каятися» | авестійська |
| čikayat «хай розкається, покарає, помститься» | авестійська |
| kaϑa «відплата» | авестійська |
| ка́яцца | білоруська |
| ка́я се «шкодую; визнаю гріх» | болгарська |
| kać so | верхньолужицька |
| cáyatē «мстить, карає» | давньоіндійська |
| каяти «гудити; сповідати» | давньоруська |
| каятися | давньоруська |
| *k<SUP>u̯</SUP>ōi- «відплачувати» | індоєвропейська |
| kajać się | польська |
| kajati «гудити, дорікати, картати; карати; відплачувати» | праслов’янська |
| cěna | праслов’янська |
| *koina | праслов’янська |
| kajati sę «як» | праслов’янська |
| ka | праслов’янська |
| ка́яться | російська |
| кȁјати «мстити(ся)» | сербохорватська |
| кȁјати се | сербохорватська |
| kajať sa | словацька |
| Kájati «гудити» | словенська |
| kájati se «гудити» | словенська |
| кагати сѧ | старослов’янська |
| káti se | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України