КАТЮГА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. osor-, префіксальне утворення від кореня sor-, який зіставляється з р. ссора «сварка» або з псл. serǫ, sьrati;

компонент -уг- (-уж-) є, очевидно, суфіксом з презирливо-збільшувальною функцією, як у дідуга́, хапу́га, яру́га, катю́га, хитрю́га;

схв. о̏сōран «різкий, грубий, дражливий, запальний; зарозумілий», осо̀рљив «тс.», слн. osóren «різкий, грубий, жорсткий», osóriti se «стати проти, чинити опір», болг. [осорлѝв] «хворий, який часто мочиться», цсл. въсоръ «жорсткий», въсоривъ «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. нл. kat «кат», повʼязується (Jakobson Word 8, 388) з ката́ти, р. ката́ть, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;

пор. лат. tortor «кат», похідне від torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»;

виводиться також як запозичення (Трубачев Этимология 1965, 76–77) з ав. kāϑa«відплата, покарання (на страшному суді)»;

спочатку katъ могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»;

менш переконливі повʼязання з ка́яти(ся) (Kořínek LF 17, 347–356), з свн. gat, нвн. Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» (Janko Slavia 7, 785–790), з р. хват, п. chwat (Machek ESJČ 245) та ін;

р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;