КАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кар (вигук для відтворення крику ворони)
реконструкція псл. *karkati на підставі цих форм (Sławski II 78) здається сумнівною;
східнословʼянське звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [кар] (вигук для відтворення крику курей), п. karkać ( ‹*kъr̥kati?) «кудкудакати, квоктати», ч. [krkati] «каркати», слц. kŕkať «тс.» і т. д;
р. ка́ркать, бр. ка́ркаць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́ркати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ркаць | білоруська |
| karkać «кудкудакати, квоктати» ( ‹*kъr̥kati?) | польська |
| *karkati | праслов’янська |
| ка́ркать | російська |
| kŕkať «тс.» | словацька |
| krkati «каркати» | чеська |
| кар (вигук для відтворення крику курей) | ? |
ка́ра
не цілком певне також зіставлення (Machek ESJČS 193) з лит. kér̃noti «карати; бруднити», яке через лтс. kernât «бруднити» може бути, принаймні частково, повʼязане з лів. kärnə «тс.»;
недостатньо обґрунтоване повʼязання (Fick І 377; Trautmann 118; Преобр. І 355) з дперс. kāra- «військо, народ», лит. kãrias «військо», гр. κοίρανος «полководець»;
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати», лит. [kìrinti] «тс.», лат. cārino «знущаюся, глузую», гр. κάρνη «шкода, збиток; грошове стягнення; кара», дірл. caire «догана»;
псл. kara з похідним від нього дієсловом karati (або навпаки) повʼязане з koriti (укр. кори́ти);
р. бр. ка́ра, п. kara, ч. kára «докір; покарання», слц. kára «покарання», нл. karaś «бити батогом; карати», болг. ка́рам се «голосно, сердито кажу; лаю, кричу», м. кара «лає», кара се «свариться, лається», схв. кȃр «докір, догана; лайка; кара; біда, неприємність; турбота», слн. kȃr «сварка», kárati «докоряти, ганити», с.-цсл. кара «сварка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кара́льний
кара́льник
кара́ник
«жебрак, що робить сам собі рану»
карани́на
«погана погода»
кара́тель
кара́ти
кара́тися
«мучитися»
ка́рний
«кримінальний»
нака́ра
пока́ра
покара́ння
скара́йний
«каральний, невблаганний, суворий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ра | білоруська |
| ка́рам се «голосно, сердито кажу; лаю, кричу» | болгарська |
| κοίρανος «полководець» | грецька |
| κάρνη «шкода, збиток; грошове стягнення; кара» | грецька |
| caire «догана» | давньоірландська |
| kāra- «військо, народ» | давньоперська |
| cārino «знущаюся, глузую» | латинська |
| kernât «бруднити» | латиська |
| karinât «дражнити, дратувати» | латиська |
| kér̃noti «карати; бруднити» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kärnə «тс.» | лівська |
| кара «лає» | македонська |
| кара се «свариться, лається» | македонська |
| karaś «бити батогом; карати» | нижньолужицька |
| kara | польська |
| kara (або навпаки)(укр. кори́ти) | праслов’янська |
| karati | праслов’янська |
| koriti | праслов’янська |
| ка́ра | російська |
| кара «сварка» | сербо-церковнослов’янська |
| кȃр «докір, догана; лайка; кара; біда, неприємність; турбота» | сербохорватська |
| kára «покарання» | словацька |
| kȃr «сварка»«докоряти, ганити» | словенська |
| kárati «сварка»«докоряти, ганити» | словенська |
| кори́ти | українська |
| kára «докір; покарання» | чеська |
каре́ «лінійний стрій піхоти в формі чотирикутника»
запозичення з французької мови;
фр. carré «квадрат» походить від лат. quadrātic «чотирикутний»;
р. болг. каре́, бр. карэ́, п. kare, ч. ст. karé «тс.», слц. karé «поребрина», схв. кàрē «військовий стрій», слн. karé «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карэ́ | білоруська |
| каре́ | болгарська |
| quadrātic «чотирикутний» | латинська |
| kare | польська |
| каре́ | російська |
| кàрē «військовий стрій» | сербохорватська |
| karé «поребрина» | словацька |
| karé «тс.» | словенська |
| carré «квадрат» | французька |
| karé «тс.» (ст.) | чеська |
ка́ри «водовозна підвода Г; дроги Ж»
запозичення з польської мови;
п. kary «двоколісна тачка для сміття; чотириколісні дроги», як і ч. слц. kara «візок, тачка», вл. нл. kara «тс.», схв. кара «двоколка», походить від нім. Kárre (Kárren) «візок, тачка», яке зводиться до лат. carrus «віз»;
бр. ка́ры «санки (вантажні)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ры «санки (вантажні)» | білоруська |
| kara «тс.» | верхньолужицька |
| carrus «віз» | латинська |
| kara «тс.» | нижньолужицька |
| Kárre «візок, тачка» | німецька |
| Kárren | німецька |
| kary «двоколісна тачка для сміття; чотириколісні дроги» | польська |
| кара «двоколка» | сербохорватська |
| kara «візок, тачка» | словацька |
| kara «візок, тачка» | чеська |
ка́рий «чорний, темний»
тур. kara «чорний» (звідки також болг. кара́, схв. kàra «тс.»), ккалп. кумик. ног. тат. башк. кирг. каз. кара, узб. кора, аз. туркм. гара, хак. як. xapa, чув. хура «тс.» споріднені з монг. хар, бур. xapa «тс.»;
запозичення з тюркських мов, можливо, з булгарської (булг. *kar);
р. ка́рий «темно-гнідий, вороний», бр. кары, п. kary «тс.» (з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гара | азербайджанська |
| кара | башкирська |
| кары | білоруська |
| кара́ | болгарська |
| *kar | булгарська |
| xapa «тс.» | бурятська |
| кара | казахська |
| кара | каракалпакська |
| кара | киргизька |
| кара | кумикська |
| хар | монгольська |
| кара | ногайська |
| kary «тс.» (з укр.) | польська |
| ка́рий «темно-гнідий, вороний» | російська |
| kàra | сербохорватська |
| кара | татарська |
| kara «чорний» (звідки також болг. кара́, схв. kàra «тс.») | турецька |
| гара | туркменська |
| кора | узбецька |
| xapa | хакаська |
| хура «тс.» | чуваська |
| xapa | якутська |
гара́м «скотина, худоба»
запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. карам «шкапа», рум. hárám «тс.; проклятий, відкинутий», очевидно, запозичені з турецької мови;
тур. haram «заборонене, нечисте», як і крим.-тат, харам, полов, балкар. Xaram «тс.», походить від ар. hárám «заборонене, священне»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hárám «заборонене, священне» | арабська |
| Xaram «тс.» | балкарська |
| карам «шкапа» | молдавська |
| hárám «тс.; проклятий, відкинутий» | румунська |
| haram «заборонене, нечисте» | турецька |
| харам | ? |
кора́
псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;
споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;
іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;
до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;
запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);
р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безко́рий
кі́рє
«кора рослин»
(зб.)
кі́рка
кі́рря
«тс.»
кора́вий
«шорсткий, корявий»
кора́віти
«робитися шорстким»
кори́на́
«деревна кора Г, ВеНЗн; суха кора для опалення Ж»
кори́ця
(зменш.)
ко́рка
«кірка»
корува́ти
«здирати кору»
коря́вий
«тс.; нерівний, покручений (про дерево)»
коря́вина
«шерехувата кора»
коря́віти
обкори́ти
«здерти кору (з дерева)»
обкоро́ваний
«очищений від кори»
око́ренє
«покриття корою»
окоро́ваний
«очищений від кори»
окоро́вувати
«очищати від кори»
окорува́льний
«призначений для очищення від кори»
підкі́рка
«нервові клітини під корою великих півкуль головного мозку»
підкі́рний
«який міститься під корою»
прикорі́ти
«засохнути у вигляді кори»
укорі́ти
«наситившись чим-небудь, стати твердим, як кора»
(про тканину)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čarəman- | авестійська |
| kórë «кора (дерева, землі, хліба)» | албанська |
| кара́ | білоруська |
| ко́рка | білоруська |
| кора | білоруська |
| корь | білоруська |
| кора́ | болгарська |
| k'erem «скоблю, скребу» | вірменська |
| k'ercem «дряпаю» | вірменська |
| k'orem «шкрябаю» | вірменська |
| korč «кора, шкірка» | вірменська |
| κείρω «стрижу; зрубую; обскубую» (‹ κερ$ιω) | грецька |
| κερι̯ω | грецька |
| δορά «шкіра (зрізана); шкура» (пор.) | грецька |
| δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа» | грецька |
| δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю» | грецька |
| heoroδa «тс.» | давньоанглійська |
| kṛt- «відрубувати» | давньоіндійська |
| kṛṇtáti «ріже» | давньоіндійська |
| kártati «тс.» | давньоіндійська |
| cárman- «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| kṛ́ttiḥ | давньоіндійська |
| čarman- | давньоперська |
| кора | давньоруська |
| корь «кора» | давньоруська |
| s- | індоєвропейська |
| *skēr- | індоєвропейська |
| (s)kor- | індоєвропейська |
| corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар» | латинська |
| kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору) | литовська |
| karnà «лико» | литовська |
| кора | македонська |
| κόρα «скоринка хліба» | новогрецька |
| kora | польська |
| kúra «тс.» | польська |
| kóra «тс.; шкіра» | польська |
| kora «тверда оболонка (передусім -- дерева); шкаралупа; шкірка » | праслов’янська |
| k- (з рухомим іє. s-) | праслов’янська |
| skora «шкура, шкіра» | праслов’янська |
| sk- | праслов’янська |
| кора́ | російська |
| кор «лід на берегах після осінньої повені» | російська |
| кȍра | сербохорватська |
| kôra «тс.» | словацька |
| kóra | словенська |
| кора | старослов’янська |
| kärṣt- «тс.; руйнувати» | тохарська А |
| kärst- «тс.» | тохарська В |
| скі́ра «шкіра» | українська |
| скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар» | українська |
| karšmi «обрізаю» | хетська |
| kůra «кора; шкаралупа; шкірка» | чеська |
| kora (рідк.) | чеська |
| kóra (ст.) | чеська |
| *(s)ker- «різати, рубати; відтинати; відділяти» | ? |
кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра
«докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище
«докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися
«упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор
«докір»
кори́тися
«беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне
«покірно»
навкі́р
«поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри
«тс.»
непо́кір
непокі́рниця
«непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі
«ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р
«тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий
«схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка
«опір; заперечення, суперечка»
переко́ри
«взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]»
(мн.)
переко́ри́ще
«тс. »
переко́рюватися
«сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися
«тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник
«підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір
«неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір
«докір, закид»
укори́зна
«ображання, приниження»
уко́рищі
(у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий
«докірливий»
укоря́ти
«дорікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koris «корити; ганьбити» | албанська |
| кары́ць «корити» (розм.) | білоруська |
| кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) | білоруська |
| корити «ганити, осуджувати» | білоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | білоруська |
| кор | болгарська |
| коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» | болгарська |
| ко́ра «обмовляти» | болгарська |
| pokorić so «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| pokorić «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | галльська |
| harjis | готська |
| κάρνη «шкода; штраф; кара» | грецька |
| κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» | грецька |
| κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» | грецька |
| σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») | грецька |
| κοίρανός «воєначальник, володар» | грецька |
| hari | давньоверхньонімецька |
| heri «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caire «докір» (‹*q$$ria) | давньоірландська |
| *qr̥i̯ria | давньоірландська |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | давньокімрська |
| kāra- «військо; народ» | давньоперська |
| корити «ганити, осуджувати» | давньоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | давньоруська |
| *kar- «ганьбити, ганити; карати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» | індоєвропейська |
| *kor(i̯o) «військо, війна» | індоєвропейська |
| cuire «військо» | ірландська |
| carred | кімрська |
| cara «тс.» | корнська |
| carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) | латинська |
| cārino | латинська |
| karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» | латиська |
| kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» | латиська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kãras «війна» | литовська |
| kãrė «тс.» | литовська |
| кори «корити, докоряти, сварити» | македонська |
| korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» | польська |
| korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) | польська |
| karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» | праслов’янська |
| kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» | праслов’янська |
| koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» | праслов’янська |
| korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») | праслов’янська |
| kargis «військо» | прусська |
| кор (заст.) | російська |
| кори́ть «корити» | російська |
| кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» | російська |
| чаръ «чари, чаклунство» | русько-церковнослов’янська |
| кòрити «тс., робити зауваження» | сербохорватська |
| кòрити се «докоряти один одному, сваритися» | сербохорватська |
| carez «закид» | середньобретонська |
| cuire «натовп» | середньоірландська |
| koriť sa | словацька |
| kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) | словенська |
| корити «ганити, ображати» | старослов’янська |
| кара́ти | українська |
| ка́ра | українська |
| коръ | церковнослов’янська |
| kořiti «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
| kořiti se «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
ока́ра «дегенерат О; докір Ж»
очевидно, похідні утворення від ка́ра (кара́ти) (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ока́рити
«дуже лаяти, ганьбити»
окаря́тися
«переживати, журитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ра (кара́ти) | ? |
кара́вка «ганчірка; (знев.) нікчемна, слабовільна людина»
повʼязане, очевидно, з бр. кара́вы «брудний, зашкарублий від бруду (пор. каравая ануча «брудна ганчірка»);
корявий, шкарубкий», похідним від кара́, спорідненого з укр. кора́ (див.);
бр. [кара́вачнік] «ганчірник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кара́внік
«ганчірник»
кора́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кара́вы «брудний, зашкарублий від бруду (пор. каравая ануча «брудна ганчірка» | білоруська |
| кара́вачнік «ганчірник» | білоруська |
| кора́ | українська |
| кара́ | ? |
карва́ш «обшлаг»
запозичення з польської мови;
п. karwasz «обшлаг, манжет, (іст.) металевий нараменник у гусарів», [karwas] «манжет» походить від yг. karvas «металевий нараменник», утвореного з основ іменників kar «рука», запозиченого з тюркських мов (пор. уйг. qar «рука», дтюрк. garï, кирг. алт. кари «тс.»), і vas «залізо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закавра́ш
«тс.»
закарва́ш
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кари | алтайська |
| garï | давньотюркська |
| кари | киргизька |
| karwasz «обшлаг, манжет, (іст.) металевий нараменник у гусарів» | польська |
| karwas «манжет» | польська |
| karvas «металевий нараменник» | угорська |
| kar «рука» | угорська |
| vas «залізо» | угорська |
| qar | уйгурська |
ка́рений «позбавлений місця»
лат. carentia «брак» є похідним від careo (‹*саsео) «не маю, я позбавлений; відмовляюсь», спорідненого з лат. castro «обрізую», гр. κείω (‹*kesi̯ō) «розколюю», псл. česati, укр. чеса́ти;
можливо, повʼязане з п. karencja «встановлений вичікувальний термін», ч. karence, слц. karenсіа «тс.; брак харчування; брак», вл. karenca «строк очікування», схв. карèнција «нужда, нестаток», слн. karénca «брак поживних речовин в організмі; вичікувальний термін», що походять з латинської мови;
не зовсім ясне;
зіставляється (Яворницький 338) з ка́ра;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karenca «строк очікування» | верхньолужицька |
| κείω «розколюю» (‹*kesi̯ō) | грецька |
| *kesi̯ō | грецька |
| carentia «брак» | латинська |
| castro «обрізую» | латинська |
| careo | латинська |
| *саsео | латинська |
| karencja «встановлений вичікувальний термін» | польська |
| česati | праслов’янська |
| карèнција «нужда, нестаток» | сербохорватська |
| karenсіа «тс.; брак харчування; брак» | словацька |
| karénca «брак поживних речовин в організмі; вичікувальний термін» | словенська |
| чеса́ти | українська |
| karence | чеська |
| ка́ра | ? |
кар'є́р «швидкий біг коня»
іт. carriera «карʼєр, карʼєра; (первісно) возова дорога» виводиться від carro «віз»;
запозичення з італійської мови (карʼєр через посередництво французької; фр. carrière «іподром, карʼєр»);
р. карье́р, карье́ра, бр. карʼє́р, карʼє́ра, п. karier «карʼєр», kariera «карʼєра», ч. слц. kariéra «карʼєра», вл. нл. karjera «тс.», болг. м. карие́р «карʼєр», карие́ра «карʼєра», схв. карùјēр «карʼєр», кариjépa «карʼєра», слн. kariêra «карʼєра»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кар
карʼєри́зм
карʼєри́ст
карʼєристи́чний
кариєро́вич
«карʼєрист»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карʼє́р | білоруська |
| карʼє́ра | білоруська |
| карие́р «карʼєр» | болгарська |
| карие́ра «карʼєра» | болгарська |
| karjera «тс.» | верхньолужицька |
| carriera «карʼєр, карʼєра; (первісно) возова дорога» | італійська |
| carro «віз» | італійська |
| карие́р «карʼєр» | македонська |
| карие́ра | македонська |
| karjera «тс.» | нижньолужицька |
| karier «карʼєр»«карʼєра» | польська |
| kariera «карʼєр»«карʼєра» | польська |
| карье́р | російська |
| карье́ра | російська |
| карùјēр «карʼєр» | сербохорватська |
| кариjépa «карʼєра» | сербохорватська |
| kariéra «карʼєра» | словацька |
| kariêra «карʼєра» | словенська |
| carrière | французька |
| kariéra «карʼєра» | чеська |
кария «мука; важко, погано»
можливий звʼязок з ка́ра словотворчо непрозорий;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ра | ? |
кар-каре́зний «надзвичайно, дуже, виключно, сила силенна, прекрасно»«...що це розкіш» (такої красоти, що кар-карезний )
видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. кар «віз, візок; кількість (матеріалу, речей тощо), яка вміщується у віз; (перен.) дуже багато, сила силенна»), – напр., у виразах ку ка́рул (букв. «возом») «дуже багато, в достатку», ун кар де ми́нте (букв. «віз розуму») «дуже розумний» – походить від лат. carrus (carrum);
українське утворення виникло, очевидно, внаслідок додання підсильної прикметникової форми каре́зний до сприйнятого як нечленний прикметник кар (за зразком можливих редупліковано-підсильних прикметникових утворень типу *стар(ий)-старезний, *велик(ий)-величезний і под.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́ра-ка́ренна
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| carrus (carrum) | латинська |
| кар «віз, візок; кількість (матеріалу, речей тощо), яка вміщується у віз; (перен.) дуже багато, сила силенна» | молдавська |
| ку ка́рул «дуже багато, в достатку» (букв. «возом») | молдавська |
| ун кар де ми́нте «дуже розумний» (букв. «віз розуму») | молдавська |
карува́ти «чарувати» (?)
повʼязані з ка́рий, що видно з такого контексту: «Ой хвалилася Ганночка, що у мене очі каресеньки... Ой не хвалися ж, Ганночко... карували оченьки карівниці для молодої Ганночки дівиці» (Я 338);
пор.: «я б твої очиці накарувала, тебе самого намалювала» (Грінченко II 492);
слова, які безпідставно зіставлялися з чарувати (Потебня К ист. зв. III 37);
Фонетичні та словотвірні варіанти
карівни́ця
«художниця, яка підмальовує красуням карі очі»
(?)
накарува́ти
«зробити карими, підмалювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́рий | ? |
| чарувати | ? |
кару́ца «віз»
запозичення з східнороманських мов;
молд. кэру́цэ, рум. cărúţă «тс.; візок» є похідним від кар (саr) «віз», що відбиває лат. carrus «віз»;
болг. кару́ца, схв. кàруца «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кару́ца | болгарська |
| carrus «віз» | латинська |
| кэру́цэ | молдавська |
| кар «віз» (саr) | молдавська |
| cărúţă «тс.; візок» | румунська |
| саr | румунська |
| кàруца «тс.» | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України