КАРТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з дінд. kīrtayati «говорить»;

може бути зведене до псл. *k^ъr̥titi «говорити; говорити неприємним голосом», очевидно, повʼязаного з *korťъ, *kortъkъ, укр. коро́ткий;

п. [kartać] «намовляти», karcić «дорікати, картати» споріднене з болг. къ́ртя «відламую», схв. ст. kr̀titi «мучити, ламати», можливо, також слн. zakrtíti «строго наказати, доручити», р. карта́вый «гаркавий», сболг. крътѣниѥ «кувікання»;

запозичення з польської мови;

запозичене з іранських мов, очевидно, через тюркське посередництво (пор. тур. kard «шабля»);

сперс. перс. kārd «ніж» продовжує ав. karəta «тс.», похідне від дієслова karət- «різати», спорідненого, мабуть, з псл. *k^ъr̥tati, укр. карта́ти;

припущення (Rozwadowski RO I 107–108) про пряме запозичення з іранських мов (ір. [*karəd(a)-] або [*karəđa-]) малопереконливе;

р. ст. корд «вид меча», бр. ст. кордъ (XVI ст.), др. кордъ «тс.», п. kord «меч (спочатку – короткий); палаш», ч. слц. kord «шпага», схв. ст. діал. kȏrd «шабля, меч; ніж різника», слн. [kordec] «малий меч; кинджал», цсл. кор(ъ)да «меч»;

зіставляється, як і карта́ти, з болг. къ́ртя «дряпаю, колупаю», схв. кр̀тити «мучити» (Фасмер II 339);

ототожнюється також з вл. korcić «видовбувати як корито», kortkować «тс.» і пов’язується з псл. *korъto : koryto «корито» (Sławski II 477–478);

не зовсім ясне;

р. [корте́ть] «кортіти; боліти; відчувати біль», бр. карце́ць «кортіти; турбувати, хвилювати, непокоїти», п. korcić «непокоїти, мучити»;