КАРЛЮЧКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

карлю́ка «загнутий кінець палки»

південнословʼянські форми зводяться до псл. *kъr̥l-, похідного від кореня *kr-, того самого, що і в основі krivъ, укр. криви́й;
укр. кар- замість очікуваного *кор-, [кир-], можливо, є результатом впливу паралельних форм каблу́ка, закаблу́ка;
болг. къ́рлеж «палка пастуха», м. крлук «пастуша палка з карлюкою; гак», крлик «тс.», схв. кр̏љӯк «ковінька пастуха», слн. kŕlj «пень, колода»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закарлю́ка «карлюка»
закарлю́чистий «з багатьма вигинами»
закарлю́чка «тс.»
карлюк «ціпок, палиця»
карлю́чити
карлю́чка «тс.; палка з загнутим кінцем; незграбно написана буква; гачок Пі»
карлючкува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
къ́рлеж «палка пастуха» болгарська
крлук «пастуша палка з карлюкою; гак» македонська
крлик «тс.» македонська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥l- праслов’янська
*kr- праслов’янська
кр̏љӯк «ковінька пастуха» сербохорватська
kŕlj «пень, колода» словенська
криви́й українська
каблу́ка ?
закаблу́ка ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України