КАПІТУЛЯНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
капітулюва́ти
очевидно, через польське посередництво запозичено з середньолатинської мови;
слат. capitulāre «домовлятися, укладати угоду» (звідки пізніше звужене значення «здаватися на підставі угоди») є похідним від саріtulum «розділ; умова угоди, пункт угоди», первісно зменшеної форми від caput, -pitis «голова»;
р. капитули́ровать, бр. капітулява́ць, п. вл. kapitulować, ч. kapitulovat, слц. kapitulovať, нл. kapitulacija, болг. капитули́рам, м. капитули́ра, схв. капитули́рати, слн. kapitulírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капітуля́нт
капітуля́нтство
капітуля́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капітулява́ць | білоруська |
| капитули́рам | болгарська |
| kapitulować | верхньолужицька |
| капитули́ра | македонська |
| kapitulacija | нижньолужицька |
| kapitulować | польська |
| капитули́ровать | російська |
| капитули́рати | сербохорватська |
| capitulāre «домовлятися, укладати угоду» (звідки пізніше звужене значення «здаватися на підставі угоди») | середньолатинська |
| саріtulum «розділ; умова угоди, пункт угоди» | середньолатинська |
| kapitulovať | словацька |
| kapitulírati | словенська |
| kapitulovat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України