КАПУТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нвн. kapútt «розбитий, зламаний, зіпсований; той, що загинув» походить від фр. capot «пропав, програв» (картярський термін з виразів être (faire) capot «втрачати всі взятки при грі в карти»), етимологічно неясного, можливо, повʼязаного з точніше не визначеним (Dauzat 139) провансальським словом, похідним від пров. cap (‹нар.-лат. capus; лат. caput, -pitis) «голова»;

р. бр. капу́т, п. kaput (і kapút), ч. слц. (розм.) kaput;

за посередництвом російської й польської мов запозичено з французької;

фр. capote «солдатська шинель; лікарняний халат; дамський капелюшок», capot «плащ з відлогою; покришка мотора» вважаються похідними від cape «плащ з відлогою», яке зводиться до іт. cappa «тс.», або безпосередніми запозиченнями з італійської мови (від іт. cappotto «плащ, пальто», cappotta «плащ; жіночий капелюшок»), які є похідними від іт. cappa;

р. капо́т, бр. капо́т, капо́та, п. kapota «верхній одяг (балахон, каптан, лапсердак); (ст.) вид жіночого капелюшка», kapot «капот (мотора)», ч. kapota «тс.», [kapot] «плащ із відлогою; відлога», слц. kapota «капот (мотора)», болг. заст. капо́т «сюртук; презерватив», капу́т «плащ», м. капут «піджак, сюртук; пальто», схв. кàпӯт «піджак, сюртук; плащ», кàпōт «тс.»;

очевидно, результат видозміни слова капу́т «тс.», яка могла відбутися внаслідок експресивної деформації кінцевої частини слова за зразком численних слів негативного забарвлення з суфіксом -ук(а) (-юк(а)) типу каменю́ка, змію́ка;

запозичення з угорської мови;

уг. kaput «капут» з нвн. kapútt відповідає запозиченому з того самого джерела, але іншими шляхами укр. капут;